29 грудня 2020 р.

Хай рік новий, Різдво Христове, Вам подарують дні казкові…

 

З нетерпінням, надіями та сподіваннями чекають на новорічно-різдвяні свята і дорослі і малі. Адже це, мабуть, найчарівніший час року, коли люди поринають в атмосферу дива і дарують собі та своїм близьким незабутню казку. Магія новорічних свят в бібліотеках системи дарує нашим читачам подорожі до казкового світу пригод та розваг.

Працівники нашої бібліотеки створили для всіх відвідувачів атмосферу свята, оформивши виставку-вернісаж «Казки різдвяної ночі» та новорічну фотозону із затишним каміном та всіма новорічними атрибутами. З кожним днем все ближче і ближче найказковіше  і чарівне, яскраве і таємниче свято - Новий рік! Час, коли більшість з нас знову починають вірити в казку, а фото, зроблені в


період новорічних свят, виходять особливо добрими, затишними і красивими.  В  Заболоттівській публічній  бібліотеці діє новорічна фотозона, яка вже полюбилася нашим постійним користувачам.  Щиро вітаємо з прийдешніми святами! Нехай новий 2020 рік та Різдвяна зоря принесуть у ваші домівки мир і веселий настрій, щастя, гучну колядку, гарні новини, щасливі події, додадуть наснаги і творчого натхнення, наповнять серця добром, любов’ю та вірою у здійснення заповітних мрій і сподівань!

17 грудня 2020 р.

В Український рідний край поспішає Миколай

  19 грудня – одна із найочікуваніших дат у році, день, перед яким усі дітлахи намагаються бути якомога чемнішими – свято Миколая.Зимової ночі перед дев'ятнадцятим грудня Святий Миколай опускається на срібній вервечці з неба на землю. Сивобородий, у довгій золотавій киреї, він заходить до кожної хати і кладе дітям у черевички або під подушки свої пречудові небесні гостинці. Правда, збитошникам Святий Миколай дарує хіба що прегарного прутика, бо з неба він бачить кожного з нас і добре знає, хто чемний, а хто й не дуже...День Святого Миколая – особливе свято.

Всі його чекають з нетерпінням, щоб попросити здійснення своїх найзаповітніших мрій, бо кожен знає, що він за свого життя був добродієм для християн, отож і сьогодні він може подати нам руку в біді, або в радощах. Але хто такий
Святий Миколай? Найголовніше те, що на відміну від більшості святих, святий Миколай – це дійсно реальна історична особистість. Святий Миколай – чудотворець, благодійник, чарівник. Микола жив у місті Патара, у Малій Азії. Народився він в 280 році в родині багатих і благочестивих батьків Феофана і Нонни. Дядько Миколи був єпископом патарським. Ще в юному віці він став батьком  для сиріт, милостивим подавцем для бідних, в біді – помічником, в горі – утішником, як міг, допомагав бідним сім'ям, дітям-сиротам. Щоб не принижувати людей милостинею, він ночами розносив їжу, одяг, ласощі і клав на порозі бідних будинків. Згодом люди дізналися про благодійника і вже відкрито йшли до
нього зі своїми бідами і проблемами.  Микола залишив світське життя і віддався службі Господу. Продав після смерті батьків все добро, гроші роздав убогим і жебракам, а сам відправився паломником в Палестину. Повернувшись, став священиком в місті Міри, а згодом – єпископом.Святий Миколай – образ, який асоціюється з високими людськими моральними цінностями, глибокою вірою в Бога і праведність існування на землі. З  метою ознайомлення учнів з історією виникнення свята, виховання почуття любові, поваги до інших та до традицій рідного краю у нашій бібліотеці  до Дня Святого Миколая
представлена тематична книжково-ілюстративна виставка «В Український рідний край поспішає Миколай».  Не гроші, а любов, порядність, доброчесність і благородство правлять світом. І один раз на рік, в чарівну грудневу ніч, у всіх у нас є можливість бути благодійниками заради власного задоволення і Божої милості.







6 грудня 2020 р.

Мужність на варті миру


Щорічно 6 грудня в день ухвалення в 1991 році закону України «Про Збройні сили України»  відзначається День Збройних сил України. Незважаючи на досить невелику офіційну історію українського війська, справжній вік української армії сягає кількох століть, а її бойові традиції формувалися у кривавих війнах та конфліктах від Київської Русі і до нашого часу.


Мужність, честь, сила і відвага - тільки кращі з кращих взяли присягу в лавах україської армії. Ви – наші захисники, надія і опора. Ви – хранителі спокою та мирного неба над головою. Із нагоди свята в бібліотеці оформлено книжково-ілюстративну виставку «Мужність на варті миру»,  присвячену нашим захисникам Батьківщини.

До нас також завітав учасник бойових дій в зоні АТО Ігор Головій, який привітав всіх військовослужбовців зі святом. 6 грудня – свято чоловіків, які захищають спокій наших домівок, лицарів, здатних завжди підставити своє сильне плече чарівній половині людства. З відчуттям глибокої шани і вдячності щиро вітаємо військових. Нехай спокійно відчувають себе під надійним захистом ваші сім’ї, весь український народ. Прийміть наші найкращі побажання: здоров'я, світлого настрою, любові та  миру. Зі святом Вас – чоловіки!




 

30 листопада 2020 р.

Книги від благодійників

 В нашій книгозбірні постійно діє акція «Подаруй бібліотеці книгу", в рамках якої ми неодноразово отримували книги від благодійників.  Приємним сюрпризом для нашої бібліотеки стали книги, подаровані благодійним фондом «Бібліотечна країна».  Ми завжди щиро і безмежно вдячні за подаровані книги, бо впевнені – вони обов'язково знайдуть свого читача і стануть важливою частинкою фонду нашої бібліотеки, допоможуть у забезпеченні навчально-виховного процесу та просто принесуть задоволення від прочитаного. Дарунки книг бібліотекам – це дуже давня форма доброчинності та надійне джерело поповнення фонду без залучення додаткових джерел фінансування. "Здійснюйте добро, поки ви існуєте!"(Дені Дідро) Ми дякуємо нашим книжковим феям за книги, чекаємо нових подарунків  та бажаємо  успіхів!



26 листопада 2020 р.

Пам’ятаємо кожне зерня 33-го

 

Тендітна дівчинка серед хлібного поля. Тулить до грудей колоски. «Тобі не холодно?» - питає хлопчик-ровесник із сьогодення. «Ні. Бо ти прийшов. Ти приніс мені яблуко? Люди завжди приносять мені яблука» — довірливо відповідає дівчинка. А за кілька секунд це яблуко посеред вогників свічок лягає до ніг бронзової дівчинки з колосками – пам’ятника усім дітям, які загинули в роки Голодомору. “У цей день вони чекають на тебе” — автори відео закликали українців у суботу прийти до пам’ятників Голодомору, щоб вшанувати  роковини геноциду. Проникливе відео нагадує про трагедію українських дітей у 1932-33-му за посиланням https://www.youtube.com/watch?v=J5yt7kWAhQA


В нашій бібліотеці  діє  книжкова  виставка  «Пам'ятаємо про голодомор», на якій представлені архівні документи, ілюстровані матеріали, в яких міститься інформація про страшні роки голодомору в Україні. Бібліотека запрошує познайомитися з книжковою виставкою, присвяченій цій даті.

20 листопада 2020 р.

Україна: незалежність, гідність, свобода

 

 Гніву голос чути близько – нас іде мільйон.

Ні майдани не умістять нас, а ні стадіон –

Не фанати йдуть, а вільні браття-козаки,

Що зрадливим і брехливим не дадуть руки…

 День Гідності та Свободи відзначається 21 листопада - у день початку подій , які стали для України історичними: Помаранчевої революції 2004 року та Революціїї Гідності 2013 року - лютий 2014,які стали символом Свободи і Гідності українського народу.  В історії України було багато трагічних періодів та подій. В наш час в історію увійшла ще одна подія – майдан, який змінив нашу державу та наш народ і наше життя. Події листопада 2013 – лютого 2014 років вийшли за межі логіки.

Там, на Майдані, відродилася українська нація.  Українці продемонстрували свою європейськість, гідність, своє прагнення до свободи Сотні. Гімн набув нового звучання, а кольори національного стягу, ніколи не були такими символічними, як на тлі невинної крові героїв Небесної В цей день ми вшановуємо патріотизм і мужність громадян, які стали на захист демократичних цінностей, прав і свобод людини і громадянина, національних інтересів України та її Європейського вибору. Для бажаючих отримати об'єктивну інформацію, про доленосні події в Україні на початку ХХІ століття, в бібліотеці оформлена тематична виставка – пам'ять "Україна: незалежність, гідність, свобода"
на сторінках якої і відтворення історичних подій зими 2013-2014 років , і імен героїв « Небесної Сотні». Книги представлені на виставці , покликані якнайповніше висвітлити , осягнути , осмислити, дати історичну та політичну оцінки тих революційних днів. День Гідності та Свободи – одне зі знакових державних свят у новітній історії України.  21 листопада це день і смутку, і радощів. І ми завжди пам’ятатимемо Героїв Небесної сотні, героїв-добровольців, які прямо з Майдану йшли на фронт і віддавали життя заради України і її свободи, ставши справжнім взірцем для наступних поколінь. Герої не вмирають!

10 листопада 2020 р.

10 листопада - День скоромовок

 

#Найдовша_скоромовка_українською_мовою – 724 слова!  ЇЇ авторка, Анастасія Смєхова, поєднала в тексті понад 70 українських скоромовок.

У четвер четвертого числа о четвертій дня у центрі столиці садівник розсадівникувався. Та так розсадівникувався, що разом з садом троянд висадив ще й сад азалій, сад каприфолій та розарій у садочку навпроти, потім ще навпроти, та ще навпроти. Там, де росла липа біля Пилипа, який жив із Пилипицею та пилипеленятами. Якраз із пилипеленятами у цей час пиляв Пилип поліна з лип. Притупив пилку Пилип. А потім Пилип і Пилипко поливали липки. Виросли липки й у Пилипа, й у Пилипка.

А Пилипиця напекла пироги перепечені, перцем переперчені. Бо була засмучена, змучена та вимучена тим, що всю ніч миші в шафі шаруділи, шість шарфів шерстяних з`їли. І хотіла влізти в шафу кішка, там де шурхотить у шафі мишка. Але мишка раз прийшла до кішки, уклонилась кішці в ніжки, кішці – смішки, мишці – нітрішки. Та обидва потім так вимокли-перемокли під жахливою зливою під кущем, з жуком та джмелем, що здружилися. Тому був собі коточок, украв собі клубочок – та й сховався в куточок. А Пилипиха плакала-неплакала, їй плакати – нема коли. Та так з відчаю, що шарфи з’їли, голосила-переголосила, що заболіло горло в господині, бо багато говорила, переговорила, перенаговорювала на мишку, кішку, й сусідську кішку й мишку, та ще й шишки на сосні та шахи на столі. І побігла стежинами, поміж ожинами, туди, де у діброві – дуби, під дубами – гриби, трава – між грибами, хмарки – над дубами. Й млин стоїть, скоро не вистоїть. Прилетіли горобці – говорили про крупці; не про крупці, не про крупицю, а про круп’ячко.

От і набрала Пилипиця на млинІ борошна та крупячка жменями й торбинами. А на пагорбі одна торба впала та котилася з високого горбА, в торбі паляниця Пилипу й Пилипиці. Пилип знизу верещить, Пилипиця зверху пищить, торбина тріщить. Одначе котилася вона, не перекотилася, тріщала, та не тріснула. Як раз у цей час їхала Хима до Максима візком-тарадайкою; тарадайка торохкоче, сива кобила везти не хоче. Бо підкова клокоче. Наче лелека до лелеченят летіла й клекотіла. От біля тарадайки з її хазяйкою й спіймала Пилипиця торбицю. А поруч чорно-білий чорногуз у болото чорне вгруз і чапля сохла, чапля чахла, чапля здохла. Дорогою Пилипиця зупинилася біля броду, біля саду, там, де бабин виораний город. Де барабанять по городу бараболя та горох. А горох у городі виріс небувалий, одначе горобці город пограбували. Одне втішило, що бабин біб розцвів у дощ. Буде бабі біб у борщ. Набрала й бобів собі господиня, й гороху. А трохи далі в горішнику горішенька горішками обвішана. Обтрушують горішки Орішка та Тимішка. Попросила в малих малу жменю малих горіхів для милих своїх малих. Їхній батько Гриць ніс горіх через поріг. Став на горіх, упав на поріг. Тому що всю ніч пильно поле пильнував, перепелів полював.

А Пилипиця згадала, як приснивсь сьогодні сон сусідці, що приніс їй сусіда сік з суниці. То вона вже за суницю не питала, лише горіхів повну жменю набрала. Й побігла знов Пилипиця поміж ожинами назад стежинами додому, щоб напекти для синів-молодців свіженьких млинців, пироги ж були – перепечені, перцем переперчені. А вона ж, мов та квочка, що ходить коло кілочка, водить діточок коло квіточок, над своїми синами носиться без устану. Тому за годину були у печі смачні та гарячі пшеничні калачі. Зі свіжою ожиною, бабиними бобами, горохом та сиром з горіхами з горішника, що збирали Тимошка й Оришка. І хвалили молодці ті млинці на молоці і гарячі калачі, що пеклися у печі. Коржі – з медом, коржі – з маком, і смаженя – з пастернаком, і галушкИ – з лютим перцем, господиню з добрим серцем, що ще й сусідам усім за спасибі дала ще й хрону, дала риби, мАківку – до мачини, перченятко – до перчини. А потім чорним вечором пригощала й синів, і гостей чаєм з печивом. А дідусь Опанас купив ананас. Кликав: “Приходьте до нас – почастуємо вас!”.

А Пилипиця стільки наготувала-переготувала, що не до ананасів їй було, і вона кликала-перекликала усіх сусідів та їхніх сусідів із сусідніх дворів до себе, та накликала усе місто. Їли-їли – не переїли, та ще й на завтра лишилося.

Тож хочеш їсти калачі – не лежи на печі! От такий вийшов бенкет на весь світ, а все через того садівника, що розсадівникувався своєю розсадою троянд.


9 листопада 2020 р.

Українська мова – духовний скарб нації

 

РІДНА МОВА

…У ній усе:

діброви й верболози,

Дніпра і Ворскли витканий атлас,

козацька доблесть і кріпацькі сльози,

ще й дума та, що вистраждав Тарас.

Розмай Карпат,

де юниться на скелі

смерічка недоторкано-струнка,

незгасне сяйво вбогої оселі,

що нам дала у спадщину Франка.

Діброви праслов'янської Волині,

з журбою Мавки й болем Лукаша,

де гордою Кассандрою і нині

вита бентежна Лесина душа.

Мов писанки хатини сіл затишні,

в курганах скіфських сива далина.

Та усмішка жива Остапа Вишні,

та пристрасть Ярослава Галана.

О рідна мово!

Є ще люди ниці зрікаються, бува, і матерів!

А я твої троянди й чорнобривці

любов'ю до пелюстки обігрів.

Ти — крона й корінь рідного народу:

батьків, дідів, і прадідів, і пра...

#Дмитро_Луценко

 Кожного року 9 листопада вся Україна відзначає День української мови та писемності. За православним календарем – це день вшанування пам’яті преподобного Нестора-літописця – письменника, основоположника давньоруської історіографії, першого історика Київської Русі, мислителя, вченого, ченця Києво-Печерського монастиря. Дослідники вважають, що саме з преподобного Нестора-літописця і починається писемна українська мова. Це свято є даниною одному з найцінніших надбань, яке створене й залишене нам нашими пращурами. Саме мова є душею нації, її генетичним кодом, адже у її глибинах народилося культурне надбання, яким може пишатися наш народ.

Для українського народу мова завжди була одним з найцінніших скарбів. В умовах численних окупацій іноземними загарбниками, зберегти мову означало зберегти націю, зберегти нашу українську самобутність. Мова – духовний скарб нації. Це не просто засіб людського спілкування, це те, що живе в наших серцях. Українська мова – багата, ніжна й ласкава, мудра, доброзичлива, глибокодумна, чиста, правдива. Багатство української мови виявляється в тому, що нею можна висловити найскладніші думки, найтонші почуття і переживання, передати враження про побачене, почуте, прочитане. Наша бібліотека щиро вітає Вас зі святом української писемності та мови і  пропонує вашій увазі тематичну виставку «Українська мова – духовний скарб нації» з літератури наявної в фондах бібліотеки.

23 жовтня 2020 р.

Планета казок Джанні Родарі

 

23 жовтня 1920 року  народився  Джанні Родарі – поет, письменник, журналіст, педагог, громадський діяч і добрий друг дітей, веселий, вигадливий, дуже добрий казкар, котрий подарував дітлахам багато незвичайних історій. Цього талановитого письменника знають і люблять у всьому світі. Народився Джанні Родарі  в місті Оменья на півночі Італії. Батько помер, коли хлопчику виповнилося лише дев’ять років і для сім’ї настали важкі часи. Грошей на навчання не було, тому Родарі навчався в духовній семінарії, так як учнів там і годували, і одягали. Але священником юнак так і не став.

Хлопець навчався грати на скрипці, рано почав читати і писати, навіть складав вірші і непогано малював. Дуже хотів стати знаменитим художником, а пізніше мріяв стати винахідником іграшок.І все життя вважав, що іграшки для дітей настільки ж важливі, як і книги. Без них,  діти просто не зможуть правильно ставитися до навколишнього світу, не стануть добрими.  У 17 років почав викладати в початкових класах місцевих сільських шкіл. Йому подобалося працювати з дітьми, придумувати для своїх учнів забавні і повчальні історії.

Так розкрився унікальний талант Родарі – його рідкісний дар спілкування з дітьми – розповідати про складне просто, з вигадкою, складати на ходу всілякі небилиці, які не мають прямого відношення до уроку, але які пробуджують фантазію дітей. Джанні Родарі, веселий, безжурний, невичерпний на вигадки і дуже добрий казкар, подарував дітлахам безліч незвичайних історій, з якими можна грати, як з різнокольоровими м'ячиками.

«Пригоди Чиполліно», «Подорож Блакитної стріли», «Джельсоміно в країні брехунів», «Граматика фантазії», «Торт у небі», «Планета Новорічних Ялинок»  - ці книги полюбили діти всього світу. Це він, Джанні Родарі, привів у наші будинки хороброго і доброго Чіполіно, він дав нам можливість почути чудовий голос Джельсоміно,

що руйнує стіни в'язниць, це в його казкової повісті відданий іграшковий щеня Кнопка перетворюється на живу собаку, а в іншій казці хлопчик Марко, подорожуючи в космосі на дерев'яній конячці, потрапляє на планету новорічних ялинок, де немає ні страху, ні образ. Твори Джанні Родарі наповнюють

яскравими барвами світ дитинства і їх просто неможливо забути! У його казках вирує справжнє життя, вони вчать дітей розрізняти Добро і Зло та прагнути до кращого. У 1967 році літератора визнали найкращим письменником Італії.В 1970 йому присуджується найпочесніша  нагорода в галузі дитячої літератури - Міжнародна премія імені Г. Х. Андерсена. 14 квітня 1980 року Джанні Родарі помер. А його веселі, бадьорі вірші, чарівні казки, сповнені любові до простих людей, поваги до людської праці, ідуть через кордони, моря і гори, завойовуючи все нових і нових вдячних читачів у різних країнах світу. Прочитайте книги Джанні Родарі, і їх герої стануть вашими вірними друзями на все життя!

 

13 жовтня 2020 р.

Величне ім'я – Вітчизни захисник


14 жовтня в день Святої Покрови Пресвятої Богородиці одночасно з Днем українського козацтва наша держава святкує День захисника України. Не випадково для святкування Дня українського козацтва обрано День Святої Покрови, вона здавна була покровителькою козаків і захисників рідної землі. Це дуже важливе свято для нашого народу, адже козацтво відіграло надзвичайну роль у становленні нашої держави.


Це прекрасна нагода зазирнути до сторінок історії та згадати про звитягу предків, які ратними звершеннями здобували й відстоювали українську свободу та незалежність, висловити вдячність героям сьогодення – українським солдатам, які боронять державу, вшанувати тих, хто поклав на Сході своє життя. «Величне ім'я – Вітчизни захисник» - таку назву має книжково-ілюстративна виставка в нашій бібліотеці, де представлена документальна та художня література про козацьку епоху та присвячена всім, хто відстоює незалежність і територіальну цілісність країни, боронить мирне життя українського народу. Відвідувачі можуть ознайомитися з книгами, які

дозволять зануритись у неймовірну атмосферу славних героїчних часів козацької доби та воїнам-захисникам, які і сьогодні продовжують героїчні сторінки нашої історії, захищаючи  кордони від ворогів. Знати своє коріння, історію та традиції важливо прийдешнім поколінням, тому що саме молоді будувати майбутнє України. Чисельні представники нинішнього козацького руху стоять на захисті нашої землі. Нехай Покрова Пресвятої Богородиці захищає їх від ворожої навали.

 


29 вересня 2020 р.

Всеукраїнський день бібліотек

 

Шановні колеги та користувачі бібліотеки! Прийміть найщиріші вітання з нагоди Всеукраїнського дня бібліотек! Хай він дарує вам чудовий настрій та теплі слова від всіх, хто вважає бібліотеку джерелом мудрості та знань. Бажаємо  Вам, шановні бібліотекарі,  а  також усім, хто любить і шанує книгу, міцного здоров’я, натхнення, дружнього взаєморозуміння та підтримки, радості, миру, родинного затишку, добра і щастя, нових  творчих успіхів і невичерпної наснаги. Хай з Вами завжди буде Віра, Надія, Любов і Мудрість!

 




 

 


22 вересня 2020 р.

Вже брами літа замикає осінь…


Восени ми поринаємо у геть інший світ: де чай здається ароматнішим та смачнішим, ковдра – теплішою, а книги – цікавішими. Ідучи вулицею, ми вдивляємося у кожне деревце, щоб побачити бодай один листочок, якого ще не торкнувся пензель золотої красуні, і тішимося, коли все ж знаходимо. Осінню ми не прагнемо сховатися від дощу, а навпаки – з нетерпінням чекаємо його і щиро дивуємося, коли надворі сухо, адже саме в цю пору року дощ якийсь особливий. Українські вірші про осінь зачаровують своєю красою, адже саме цю золоту пору року чи не найчастіше оспівують письменники. Про цю чарівну пору року можна розповідати багато, але краще це зробити мовою поезії, яка спроможна подарувати відчуття гармонії та прищепити увагу до краси навколо. До вашої уваги вірші про осінь, які змусять вас побачити красу осінньої природи та подарують відчуття гармонії зі світом.

 Жабка

Журилась під осінь

Малесенька жабка:

Уже потемніла

У соняха шапка

І жовтими стали

Листочки у клена,

А я іще й досі

Зелена-зелена!..

***


Що несе на спинці

Спритний їжачок?

Він несе на спинці

Золотий листок.

Що несе на спинці

В дощик і сльоту?

Він несе на спинці

Осінь золоту.

                                                                                        (Г. Усач)

 

Білочка восени                                                                         

На гіллячках, на тоненьких,

Поки день ще не погас,

Сироїжки та опеньки

Білка сушить про запас.

Так нашпилює охайно,

Так їх тулить на сосні

І міркує: а нехай-но

Ще побудуть тут мені!

Поки дні іще хороші,

Поки є іще тепло,

А як випадуть пороші,

Заберу їх у дупло.

Буде холодно на дворі,

Сніг посиплеться з дубів,

Буде в мене у коморі

Ціла в'язочка грибів!

Але білочці не спиться.

Дятел стукає: тук-тук!

Щоб не вкрала їх лисиця

Або хитрий бурундук.

(Ліна Костенко)

***



Два веселі їжаки

Накололи на голки

Всі листки

І сказали:

– Ми – кущі,

Золоті у нас плащі

На дощі.

Два веселі їжаки

Накололи на голки

Всі грибки

І сказали:


– Ми – пеньки,

Наросли у нас грибки,

Як горбки.

Два веселі їжаки

Позгортались у клубки

Під голки

І сказали:

– Ми – грудки...

Ну, а може,– будяки...

Ну, а може,– їжаки

Все-таки?..

(Тамара Коломієць)​

 


Осінь

Осінь, осінь. Все розфарбувала,

Одягла довкілля в теплі кольори.

Я сьогодні, наче, в казці побувала

І мені всміхалось сонечко згори.

Все промінням сонячним залито,

Срібні павутинки натяглись в гіллі.

Це прощальні струни бабиного літа

І на них заграли вітри-скрипалі.

Осінь, осінь. Листя аж палає

І така у небі чарівна блакить!



У верхів’ї сосен музика лунає,

А додолу з клена золото летить.

Осінь, осінь — ше́лести і шу́ми.

Вітерець грайливо в листі шурхотить.

Навіває осінь невеселі думи,

То засяє сонцем радісно умить.

(Н. Красоткіна)

 


Вже брами літа замикає осінь...

Задощило. Захлюпало. Серпень випустив серп.

Цвіркуни й перепілочки припинили концерт.

 Чорногуз поклонився лугам і садам.

Відлітаючи в Африку, пакував чемодан.

 Де ти, літо, поділось, куди подалось?

Осінь, ось вона, осінь! Осінь, ось вона, ось!

 Осінь брами твої замикала вночі,

погубила у небі журавлині ключі.

Костенко Ліна

 


Березовий листочок

Іще не сніг і навіть ще не іній,

ще чути в полі голос череди.

Здригнувся заєць – ліс такий осінній,

куди не ступиш, все щось шарудить!

Чи, може, це спинається грибочок?

Чи, може, це скрадається хижак?

То пролетить березовий листочок,

То пробіжить невидимий їжак…

(Ліна Костенко)

 

Ще пахне сіно. Ще рояться оси.

Ще у дуплянках солодко медам.

А вже вночі навшпиньки ходить осінь

і полум’я жоржин задмухує садам.

Вже брами літа замикає осінь…

 Ліна Костенко

 Задощило. Захлюпало. Серпень випустив серп.

Цвіркуни й перепілочки припинили концерт.

Чорногуз поклонився лугам і садам.

Відлітаючи в Африку, пакував чемодан.

Де ж ти, літо, поділось, куди подалось?

Осінь, ось вона, осінь!

Осінь, ось вона, ось.

Осінь брами твої замикала вночі,

погубила у небі журавлині ключі.

Ліна Костенко

 


Здивовані квіти.

Сю ніч зорі чомусь колючі,

як налякані їжачки.

Сю ніч сойка кричала в кручі,

сю ніч ворон сказав: «Апчхи!»

Сю ніч квітка питала квітку:

– Що ж це робиться, поясни?

Тільки вчора було ще влітку,

                                                                                          а сьогодні вже восени!

                                                                                                         Ліна Костенко

 Осінні хмари сірі, як слони.

Великі хмари холодом нагусли.

Червоне листя падає в гаю.

Летять у вирій дуже дикі гуси,

а я слонам привіт передаю.

Ліна Костенко

 

Березовий листочок.

Іще не сніг і навіть ще не іній,

ще чути в полі голос череди.

Здригнувся заєць – ліс такий осінній,


куди не ступиш, все щось шарудить!

Чи, може, це спинається грибочок?

Чи, може, це скрадається хижак?

То пролетить березовий листочок,

то пробіжить невидимий їжак…

Ліна Костенко