31 січня 2019 р.

Чарівник із країни дитинства



89 років тому, 30 січня 1930 року народився найулюбленіший і найвідоміший український письменник, класик сучасної української дитячої літератури Всеволод Нейстайко. Народився він у Бердичеві, однак з трьох років жив у Києві. Між тим, життєвий та творчий шлях письменника починався у нелегкі часи. Батько Всеволода Зіновій Нестайко загинув у концентраційному таборі. Під час нацистської окупації хлопчик разом з мамою ледь зводив кінці з кінцями. Однак мама не втратила сили духу - замість того, щоб жалітися на долю, організувала підпільну школу. Пізніше в інтерв'ю Всеволод неодноразово згадував, що уява та казкові сюжети неодноразово допомагали йому зберігати оптимізм в дитинстві та юності.
А звичку підбадьорювати себе і інших чарівними образами та тонким гумором письменник проніс через усе життя. Саме тому альтернативним дитинством для Нестайка стали його книги – від першого оповідання в 24 роки і до останнього твору. Для його творів характерна людяність, доброта і світлий погляд на життя, а також надзвичайне почуття гумору, яке з дитинства
впливає на ваше власне і потім не полишає вас усе життя. Найпопулярніший твір – трилогія «Тореадори з Васюківки» («Пригоди Робінзона Кукурузо» 1964, «Незнайомець з 13-ї квартири» 1966, «Таємниця трьох невідомих» 1970), а також інші твори. В цьому році книгам Нестайка «В Країні Сонячних Зайчиків» та «Пригоди Робінзона Кукурузо» виповнюється 60 років. Наповнені добром та гумором твори
Нестайка полюбилися кільком поколінням українців. На рахунку метра - п'ять літературних премій національного масштабу. А його трилогія "Тореодори з Васюківки" внесена до Особливого почесного списку ім. Андерсона.
Це – одна з найвеселіших книг у всій шкільній програмі. За словами Івана
Малковича, був час, коли тираж «Тореодорів» перевищував тираж кращого тому про Гаррі Поттера.
Вона потрапила до списку найкращих дитячих книг Європи. Ця повість перекладена двадцятьма мовами світу. Її внесено до переліку Особливо Почесного списку Андерсена як один з найвидатніших творів світової літератури для дітей. Але найголовніше, що «Тореадори з Васюківки» – це окремий світ, який промовляє до читача мовою дитинства…Книга Всеволода Нестайка недарма заслужила визнання у світі. Важко знайти у дитячій літературі твір, що зрівняється з «тореадорами» за рівнем гумору та простої дитячої мудрості. Нагадаємо найцікавіші з думок малих вигадників та бешкетників…

У нас була прекрасна, благородна iдея — провести пiд свинарником метро. Це мало бути сюрпризом. Перша лiнiя метро у — Васюкiвцi! Станцiя «Клуня» — станцiя «Крива груша». Три копiйки в один кiнець. Родичi — безплатно. З учительки арифметики — п’ять копiйок.

По-дитячому смішні та мудрі думки «тореадорів з Васюківки»
Небо — це така штука, що дивитися в нього можна годинами.
Той, хто дбає тільки про власну шкуру і свою кишеню, не вартий доброго слова.

На другий день наша дружба з Явою була ще бiльш скрiплена. Так би мовити, кров’ю. Бо дiд Салимон подiлився своїми враженнями про фараонську пiрамiду з нашими батьками. I батьки нашi зробили нам чотириста двадцять восьме серйозне попередження по тому мiсцю, про яке при дiвчатах не говорять.
Стьопу ми не любили. Вiн щодня чистив зуби, робив зарядку i взагалi був свиня. Коротше, вiн був те, що називається зразковий учень: учився на самi п’ятiрки, поводився в школi бездоганно, не бешкетував, не бив вiкон, не вмочав косу дiвчинки, що сидить попереду, в чорнило, не пiдпалював на уроцi «жабку» з кiнострiчки… I цим дуже всiх нас пiдводив.

I що ото за синоптики, що не вмiють звичайнісiнького дощу вгадати! В нас у селi кожна баба вам за три днi наперед дощ завбачить. Прикмет же є певних скiльки хочеш. I по тому, як вiтер вихриться — чи на порiг, чи з порога. I як кури поводяться. I як сонце сiдає… I коли дерева балакають… Завели б собi на метеостанцiї курей — i клопоту б не мали!
I хто вигадав отi екзамени! Та ще навеснi, коли повiтря пахне футболом i цурками-палками, коли пташки галасують, як баби на базарi, i коли так сонячно й тепло, що ми з Явою вже тричi купалися.

Господь, як бабусі кажуть, не курив і окулярів не носив. Та й не усміхався ніколи. У всякому разі, не бачив я жодної ікони, де був би намальований Бог з цигаркою, в окулярах або навіть просто з усмішкою. Завжди серйозний і нахмурений. Не бачив я ніколи усміхненого Бога. І як в нього тільки вірять, в такого невеселого.
От я зараз пiду, прямо скажу йому, що вiн талант, i… дам у вухо. Щоб не задавався. Для талантiв головне – це не задаватися, їм обов’язково треба час вiд часу давати у вухо.

Ми хочемо від усього серця побажати, щоб свою дружбу ви пронесли через усе життя. Святе це діло — дружба. Найсвятіше і найчистіше почуття в світі. І найчистіше воно в дитинстві. Бережіть його і шануйте! Бо найвірніші, найбільші, найкращі друзі в світі — це друзі дитинства. І той, хто на все життя збереже друга дитинства, той щасливий! А хто не збереже, тому гірко буде. Бо дитинство не повторюється… і проживе той своє життя без дружби. І буде воно дуже безрадісним, хоч, може, й довгим. І не відчує він себе по—справожньому людиною. Бо найбільше ти Людина, коли щось робиш для друга. Пам’ятайте про це, хлопці!



13 січня 2019 р.

Щедрий вечір, добрий вечір, Добрим людям на здоров'я

                                                               




  Напередодні Нового року за старим стилем православні відзначають Щедрий вечір, який збігається з Днем ​​преподобної Меланії. У цей день прийнято щедрувати. Вечір і ніч мали особливу силу: слова, сказані щедро, оберігали господарів будинків, їхні побажання неодмінно збувалися.
Тому в щедрівках обов'язково благословляли тих, хто відкривав двері і обдаровував щедрувальників. Напередодні Старого Нового року в церквах проводиться урочиста служба, на якій дякують Господу за милість, надану в минулому році, і просять милостей на рік прийдешній. І, звичайно, після богослужіння всі сідають за стіл. Ось тільки, на відміну від різдвяного, на Щедрий вечір стіл заставляється м'ясними, не пісними стравами: ковбасами, холодцем, пирогами з м'ясом, здобною випічкою, варениками, шинкою.Вважається, що глава сім'ї, господар будинку, повинен сісти за стіл, але його не має бути видно за пирогами та іншими щедротами - саме такий достаток
гарантує багатство і процвітання сім'ї на весь наступний рік.
- Мамо, а де наші тато?
- А хіба ж ви мене не бачите, діти?
- Не бачимо, тату!
- Дай Боже, щоб і на той рік ви так мене не бачили!

Оце так, було, батько скажуть, перехрестяться і запрошують всю сім'ю до столу, до «щедрої куті» — «щоб у достатках і спокої других свят дочекати!»Тільки посідали за стіл, а під вікном уже й щедрують:
Щедрий вечір, пане господарю,
Стережи, Боже, твого товару,
Твого товару, всякого статку,
Молім Бога за отця, за матку.
Добрий вечір!

Наші предки також започаткували традицію водити «Меланку». Дівчата обирали найкращу з-поміж себе і одягали її «молодою»: вінок, стрічки, багато намиста. Друга з дівчат убиралася за молодого (жупан, шапка, шаровари, чоботи) й звалася Василем.
Уся дівоча ватага називалася дружками. Дівчата з «Василем» та «Меланкою» до хати не заходили – щедрували під вікном. На Меланки ходять також і парубоцькі гурти. Хлопці в масках висловлюють добрі побажання, веселять піснями, танцями, жартівливими сценками. Один з них зазвичай перевдягнений в жіноче вбрання. Окрім того, цього
дня відбуваєтья одна з найдавніших різдвяних містерій, що збереглася до наших днів і відбувається у щедрий вечір, – «водіння кози». Хоч дівчата і самі з "Меланкою" ходять, і парубочу "Меланку" частують вечерею, проте знаходять час поворожити. Ворожать переважно так само, як на "Андрія" ворожили. Бігають попід вікна слухати, питаються перехожих чоловіків: "Дядьку, як вас звати?", кидають через хату чоботи – куди
впаде чобіт носком, туди й заміж вийде… Перелічують кілки в плоті: "удівець, молодець…" Серед нашого народу існує поетичне повір'я, що новорічна ніч для віруючих людей "розкриває небо, і вони можуть просити у святих все, що їм забагнеться: перетворення води на вино, каменя – на хліб, глини – на мід". А вдосвіта на 14 січня (Святого Василя) кожен господар чекав до хати засівальників, котрі, посіваючи зерно і примовляючи якнайкращих віншувань врожаїв, прибутку та добробуту, приносили в хату щастя і достаток на цілий рік.
А який же Старий Новий рік без знаменитого «Щедрика» Миколи Леонтовича?! В 1914 році він створив хорову обробку народного “Щедрика”. А на Різдво, 7 січня 1917-го, її вперше виконав хор Олександра Кошиця у Київському університеті Святого Володимира. Згодом хор Кошиця неодноразово виступав із “Щедриком” за океаном. Пісня стала настільки популярною, що американський композитор українського походження Пітер Вільховський (Peter Wilhousky) написав до неї англійський текст.
Ця версія під назвою “Carol of the Bells” і нині є однією з найпопулярніших різдвяних пісень у Світі. Саме завдяки Миколі Леонтовичу український «Щедрик» став найпопулярнішою різдвяною мелодією у світі. Ще ви зможете переглянути неймовірно гарне Різдвяне flash-привітання з чудовою картиною-іллюзією, яку змалював художник Олег Шупляк. Перейдіть за лінком інтерактивної листівки: http://www.art.ber.te.ua/artflash/shchedryk/shchedryk.html  Справді казкове різдвяне флеш-привітання з додатковими ефектами, що виникають за кліком на зірці, дзвониках і церковному куполі. Насолоджуйтесь та тіште рідних і близьких Бажаємо всім - щедрого вечора і щедрого року! З прийдешніми святами!




                                                       

11 січня 2019 р.

Дякую тобі!

                                                             
                      
                               "Що щиріше людина дякує іншим, 
то більше добра примножує сама собі."

11 січня вважають найбільш ввічливою датою у році, адже цього дня світова спільнота відзначає Всесвітній день «Дякую». Нас з дитинства навчають казати чарівне слово "дякую". Воно виражає ввічливість та повагу, а тому це слово вирішили вшанувати та запровадили на його честь свято за  ініціативою ООН та ЮНЕСКО аби нагадати людям про можливість гарних манер та вміння висловлювати вдячність.
Це свято було започатковане за ініціативи миротворчих спільнот. Щодня люди вимовляють слово «дякую» мільйони разів, але чи замислюються вони про те, як це слово з'явилося в нашій мові, що означає і наскільки потужну енергетику має? Пам'ятайте, що слова подяки володіють чарівними властивостями - люди за їх допомоги дарують радість один одному, висловлюють увагу і передають
позитивні емоції, тому не скупіться на добрі і теплі слова, подякуйте у цей день всім, кого ви любите і цінуєте. Саме світле і ввічливе свято покликане навчити нас не боятися і не соромитися дякувати оточуючим, світу і самим собі. Слова вдячності здатні покращити настрій, підвищити взаєморозуміння і зарядити позитивними емоціями. Слово "дякую", як вважають психологи, володіє магічними властивостями, воно може заспокоїти і зігріти своєю теплотою. "Сказані від щирого серця будь-якою мовою ці слова допомагають нам стати ближчими
один до одного, передають енергію добра і світла від однієї людини до іншої.То ж дякуймо один одному не тільки  в цей день, а щодня!  Колектив бібліотеки  дякує своїм друзям, читачам, активістам  та всім добрим людям за те, що ви є у нас! Дякуємо за вашу відданність книзі та любов до читання. Всім нашим дарувальникам щиро дякуємо за надіслані книги. Дякуємо письменникам Мілі Іванцовій та Олені Богатиренко, волонтерці Ксенії Ануфрієвій  та журналістці, координатору проектів, менеджеру із комунікацій (Центральна  бібліотека імені Т. Г. Шевченка для дітей м. Києва) Катерині Зайцевій,
від якої саме сьогодні ми отримали чергову порцію радості для наших читачів – нові книги. Ми бажаємо вам чути ці чарівні слова "дякую" і "спасибі" щодня за всі ваші добрі справи! Хай вас завжди оточують привітні та ввічливі люди! Будьте щасливими!