В дні перемог і в дні поразок,
Щасливі дні і в дні сумні
Іду з дитинства до Тараса,
Несу думки свої земні.
Я не один іду до нього –
Ідуть до нього тисячі,
Неначе грішники до Бога
Свої печалі несучи.
І доки в римах Заповіту
Вогонь поезії не згас -
Той рух до сонця не спинити,
Бо зветься сонце те – Тарас!
Іду крізь свята і крізь будні,
Крізь глум юрби і суєту.
Ні, не в минуле, а в майбутнє
До тебе я, Тарасе, йду.
Юрій Рибчинський
Споконвіку
щедрою була українська земля. Споконвіку була ця земля благословенною, бо на
ній народжувалися люди, перед генієм котрих схиляється світ. І найперший серед
них — Тарас Шевченко, велетень духу і співець народної свободи. У перші березневі дні
ми знову згадуємо великого сина нашого народу - Тараса Шевченка.
9 березня 1814 року
весна подарувала на радість людям маленького Тараса. Народився він у селі
Моринцях, що на Черкащині, в бідній хаті Григорія Шевченка.
Україна,
ще сама не віддаючи, стала іншою, відколи Господь приклав Свої Руки до чола і
серця немовляті в убогій сільській хатині, серед полів і дібров, лук і ставків. Ще пройде багато
років, допоки він виросте, стане талановитим поетом та знаним художником. Природа щедро
наділила кріпацького сина не лише поетичним генієм, а й талантом художника, які
ніколи не зраджували його, навіть у години страждань і тяжкої неволі. Мистецька
спадщина Тараса Шевченка для нас не менше цінна, ніж його поезія. Cаме
природний дар малювання вивів його з безодні кріпацького стану в мистецьку
еліту.
Світла постать Тараса Григоровича з його беззавітною любов’ю до народу,
до своєї батьківщини мала і матиме величезний вплив, викликала і викликатиме
щире захоплення в усі часи. Його ім'я органічно вплелося в історію та культуру
не тільки українського народу. Воно знане далеко за межами рідного краю. 204 роки минуло з дня
народження поета, проте і нині живе під сонцем України
Кобзареве слово, слово
великої, непогасної любові до свого народу, своєї землі. Він був сином мужика,а став володарем у царстві духа. Він був кріпаком,а
став велетнем у царстві людської культури. Він був самоуком,а вказав на нові
світлі і вільні шляхи професорам і книжним ученим. Доля переслідувала його в
житті скільки могла,та вона не змогла перетворити золота його душі в іржу,ані його
любові до людей в ненависть і
погорду,а віри в Бога у зневіру й песимізм. Найкращий і найцінніший скарб доля
дала йому лише по смерті – невмирущу славу і все розквітаючу радість, яку в
мільйонів людських сердець все наново збуджуватимуть його твори. До дня
народження великого Кобзаря в нашій бібліотеці оформлена викладка літератури для
дітей «Іду з дитинства до Тараса», де юні читачі мають змогу
познайомитись
з творами поета, книгами про його нелегке життя
Шевченкова та переглянути буктрейлер до книги
Тараса Шевченка «Дитячий кобзар», адже поезія Кобзаря давно стала
найважливішим і нетлінним складником духовного єства українського народу.
Шевченко – це не тільки те, що вивчають, а й те чим живуть. У чому черпають
сили і надії. У глибини
майбутнього слав Шевченко свої непохитні заповіти синам
рідної землі, і серед цих заповітів перший і останній: Хай же й сьогодні, і в
наступні роки розбудови української держави обпікає промерзлі наші душі огнем
словесним Шевченко, хай воскресає він, пророк народу нашого, повсякчасно у
наших благородних помислах і державних ділах. І на оновленій землі, над ланами,
широкими полями, вільними містами і селами як весняні води могутнього Дніпра
лине вічно жива в народі слава великого Кобзаря.