28 березня 2018 р.

Через книгу – до дитячих сердець.

  Кожного року Свято дитячої книги подорожує Україною, збираючи юних книголюбів на веселі читання,  книжкові відкриття, біографічні розвідки, театральні прем’єри та о б’єднує всіх шанувальників дитячої книги: юних читачів, письменників, бібліотекарів.
Тиждень дитячого читання в нашій бібліотеці продовжується.  Книжкових гурманів  5-Б класу ми запросили на бібліотечний урок – подорож «Країна, якої немає на карті». Учні здійснили екскурс в історію книг, дізналися цікаві факти про них, вирушили у відео – мандрівку «Від книги рукописної – до електронної», здійснили літературний круїз
«Пам’ятники казковим героям» та переглянули презентацію «В країні незвичайних книг».  Читачі із  задоволенням давали відповіді на питання вікторини «З якої країни літературний герой?» та дізнались більше корисної інформації в довідковому бюро. А маленьких книголюбчиків з 2-Б класу чекала екскурсія до публічної бібліотеки «Мандрівка книжковою країною», під
час якої діти слухали розповідь бібліотекаря про дивовижний світ книжок і призначення бібліотеки, весело спілкувались між собою та емоційно відповідали на питання казкового калейдоскопу. А ще вони побували в гостях героїв українських народних казок, переглянувши мультфільми. Всеукраїнський Тиждень дитячого читання закінчується, але ніколи не закінчиться дружба з книгою. Двері всіх бібліотек гостинно відчинені для вас  завжди! Приєднуйтеся, будемо відкривати нові книжки разом!

21 березня 2018 р.

Диво поряд – ось воно, книгою звем його

  Щороку навесні в Україні проходить Всеукраїнський тиждень дитячого читання — свято тих, хто творить книгу і тих, хто любить читати, дні веселих пригод і літературних відкриттів. 
Читачі його люблять і чекають з нетерпінням. Це час, сповнений дивовижного книжкового розмаїття. Тиждень дитячого читання в нас розпочався посвятою в читачі ««Диво поряд – ось воно, книгою звем його». Традиційно весною відбувається ця важлива подія для маленьких читайликів. На святі були присутні казкові герої Червона
Шапочка, Телесик, Котигорошко, Лисичка- Сестричка, Коза – Дереза, Кіт
у чоботях, Незнайко, Мальвіна та Буратіно, які розповіли дітям про важливість читання та про правила бережливого ставлення до книги. Першокласники і самі показали своє уміння – декламували вірші про книгу та співали пісеньки. Маленькі чомусики відповідали на запитання вікторини, продемонструвавши хороші знання українських народних казок. Учні довели, що вони гарно читають, знають і люблять книжки. А ще урочисто обіцяли: цінувати  та берегти книгу, охайно з нею поводитись, намагатися бути схожим на кращих героїв книг, ходити до бібліотеки та не





розлучатися з книгою все життя.
Дорослі, вітаючи найменших книголюбів із вступом у велику і дружню сім'ю читачів, бажали прочитати найкращі книжки, дізнатись багато цікавого і ніколи не розлучатись з друкованою книгою.  Читачами бібліотеки в цей день стали 42 першокласники. Їм було вручено посвідчення  «Читач бібліотеки». Для них відкрилися двері у чудовий світ книжкового королівства. Нехай цей шлях буде радісним і цікавим.






9 березня 2018 р.

Іду з дитинства до Тараса

                                                                             


В дні перемог і в дні поразок,
Щасливі дні і в дні сумні
Іду з дитинства до Тараса,
Несу думки свої земні.
Я не один іду до нього –
Ідуть до нього тисячі,
 Неначе грішники до Бога
Свої печалі несучи.
І доки в римах Заповіту
Вогонь поезії не згас -
Той рух до сонця не спинити,
Бо зветься сонце те – Тарас!
Іду крізь свята і крізь будні,
Крізь глум юрби і суєту.
Ні, не в минуле, а в майбутнє
До тебе я, Тарасе, йду.
               Юрій Рибчинський
 Споконвіку щедрою була українська земля. Споконвіку була ця земля благословенною, бо на ній народжувалися люди, перед генієм котрих схиляється світ. І найперший серед них — Тарас Шевченко, велетень духу і співець народної свободи. У перші березневі дні ми знову згадуємо великого сина нашого народу - Тараса Шевченка. 
9 березня 1814 року весна подарувала на радість людям маленького Тараса. Народився він у селі Моринцях, що на Черкащині, в бідній хаті Григорія Шевченка.
Україна, ще сама не віддаючи, стала іншою, відколи Господь приклав Свої Руки до чола і серця немовляті в убогій сільській хатині, серед полів і дібров, лук і ставків.  Ще пройде багато років, допоки він виросте, стане талановитим поетом та знаним художником. Природа щедро наділила кріпацького сина не лише поетичним генієм, а й талантом художника, які ніколи не зраджували його, навіть у години страждань і тяжкої неволі. Мистецька спадщина Тараса Шевченка для нас не менше цінна, ніж його поезія. Cаме природний дар малювання вивів його з безодні кріпацького стану в мистецьку еліту.
Світла постать Тараса Григоровича з його беззавітною любов’ю до народу, до своєї батьківщини мала і матиме величезний вплив, викликала і викликатиме щире захоплення в усі часи. Його ім'я органічно вплелося в історію та культуру не тільки українського народу. Воно знане далеко за межами рідного краю. 204 роки минуло з дня народження поета, проте і нині живе під сонцем України
Кобзареве слово, слово великої, непогасної любові до свого народу, своєї землі. Він був сином мужика,а став володарем у царстві духа. Він був кріпаком,а став велетнем у царстві людської культури. Він був самоуком,а вказав на нові світлі і вільні шляхи професорам і книжним ученим. Доля переслідувала його в житті скільки могла,та вона не змогла перетворити золота його душі  в іржу,ані його

любові до людей в ненависть і погорду,а віри в Бога у зневіру й песимізм. Найкращий і найцінніший скарб доля дала йому лише по смерті – невмирущу славу і все розквітаючу радість, яку в мільйонів людських сердець все наново збуджуватимуть його твори. До дня народження великого Кобзаря в нашій  бібліотеці оформлена викладка літератури для дітей «Іду з дитинства до Тараса», де юні читачі мають змогу

познайомитись з творами поета, книгами про його нелегке життя
Шевченкова та переглянути  буктрейлер до книги Тараса Шевченка «Дитячий кобзар», адже поезія  Кобзаря давно стала найважливішим і нетлінним складником духовного єства українського народу. Шевченко – це не тільки те, що вивчають, а й те чим живуть. У чому черпають сили і надії. У глибини
майбутнього слав Шевченко свої непохитні заповіти синам рідної землі, і серед цих заповітів перший і останній: Хай же й сьогодні, і в наступні роки розбудови української держави обпікає промерзлі наші душі огнем словесним Шевченко, хай воскресає він, пророк народу нашого, повсякчасно у наших благородних помислах і державних ділах. І на оновленій землі, над ланами, широкими полями, вільними містами і селами як весняні води могутнього Дніпра лине вічно жива в народі слава великого Кобзаря.