Янголи, які тримають наше небо: Пам'ятаємо кожне ім'я!

 

4червня - День вшанування памяті дітей, які загинули внаслідок збройної агресії рф проти України. Сьогодні день, коли слова застрягають у горлі, а серце стискається від невимовного болю.

День, коли ми згадуємо тих, у кого росія відібрала найцінніше — життя. Ми згадуємо тих, хто мав зростати, кохати, творити майбутнє нашої країни, але чиє життя забрала жорстока, цинічна та невиправдана збройна агресія росії проти України. Маленьких ангеликів, які мали рости, радіти сонечку, ходити до школи, міцно

обіймати батьків та просто жити під мирним небом.Кожне ім'я — це невимовна трагедія. Кожна втрата — це незагоєна рана на тілі нашої нації, яка кровоточитиме завжди. Ми не маємо права забути жодну дитину, жодну зруйновану мрію і жоден ненароджений всесвіт. Сотні українських дітей більше ніколи не підуть до школи. Вони не почують казок на ніч, не обіймуть батьків, не засміються на

дитячому майданчику... Їхні мрії згоріли у полум'ї ракетних ударів, їхнє майбутнє вкрали ворожі снаряди. Вони не були солдатами. Вони були нашим майбутнім... нашим всесвітом, який безжально зруйнували. Кожна дитина, яка загинула в цій війні — це невиліковна рана на тілі України. Вони мали жити...Вони мали право на безпечне, щасливе дитинство під мирним небом. Ми пам’ятаємо усі маленькі серця.  Вони назавжди в наших молитвах і в нашій пам'яті. Світла пам'ять кожному маленькому янголу… Нехай ваші душі знайдуть спокій.  Схиляємо голови у скорботі. Пам'ятаємо. Обіцяємо ніколи не забути. 

Національний тиждень безбар’єрності 🌿

 

​ Світ без меж: як другокласники досліджували безбар’єрність у нашій бібліотеці! Сьогодні в рамках Тижня безбар’єрності до нас завітали неймовірні, допитливі та щирі другокласники. Разом ми руйнували бар'єри — і ті, що з каменю, і ті, що часом виникають у наших головах🌍✨ 💙💛 

Під час заняття говорили про те, що безбар’єрність — це не лише про пандуси чи зручний простір ♿, а й про доброзичливе ставлення, толерантність, підтримку та вміння приймати й розуміти інших ❤ Учні активно долучалися до обговорення, висловлювали власні думки 💭 та ділилися ідеями щодо створення комфортного, дружнього й доступного середовища для всіх.Чи можна прочитати книгу за допомогою кінчиків пальців? Як привітатися, не вимовивши жодного

слова? І чому звичайний пандус чи жовта стрічка на сходах — це справжні суперсили сучасної бібліотеки?​Що ми робили? Шукали «невидимі підказки»: діти дізналися, навіщо потрібна тактильна плитка та як жовті маркери допомагають орієнтуватися в просторі людям із порушеннями зору.​Говорили серцем: ми вивчили три найважливіші слова жестовою мовою: «Привіт», «Дякую» та «Дружба». Ви б бачили, з яким старанням діти повторювали кожен жест!​

Головний висновок дня від наших маленьких гостей: «Безбар’єрність — це коли кожному зручно, нікому не страшно, і всі ми — одна велика команда!» Сучасна бібліотека — це простір рівних можливостей. Тут раді кожному, незалежно від того, як він ходить, бачить, чує чи розмовляє. 🌱 Такі заходи допомагають формувати у дітей емпатію, взаємоповагу та усвідомлення того, що кожен заслуговує бути почутим, прийнятим і важливим 💖🙌Дякуємо діткам та вчителям за цей теплий, сповнений емпатії день!

Код нації, вишитий нитками

 

 Код нації, вишитий нитками: День вишиванки у нашій бібліотеці!

Сьогодні Заболоттівська публічна бібліотека розквітла неймовірними барвами, адже ми святкуємо одне з найнайдивовижніших свят України — Всесвітній день вишиванки! 

Вишиванка — це не просто одяг

. Це наша історія, наш оберіг, символ незламності та генетичний код, який єднає покоління. Сьогодні кожен стібок на наших сорочках звучить як тиха молитва за мир та перемогу. ​Що у нас цікавого сьогодні? ​Книжкова інсталяція «Магія українського узору»: зібрали для вас найцікавіші видання про історію української вишивки, значення орнаментів та традиції різних регіонів. Бібліотечний фотоколаж: наші читачі та працівники сьогодні неймовірно

красиві!  Поетична хвилинка: ділимося з вами рядками, які сьогодні відгукуються в серці кожного:

"Вдягни сорочку-полотнянку,

Там синь озер і даль степів...

Вшануй традицію ззаранку,

То — голос предків, наш призов!"

Дякуємо кожному, хто сьогодні завітав до нас у вишиванці! Ви принесли з собою справжнє свято та тепло.А ви сьогодні одягли свою вишиванку? 

День вишиванки – це про ідентичність, стійкість і присутність України у світі в час, коли ця присутність критично важлива. Ми не святкуємо – ми відзначаємо. З памʼяттю про тих, завдяки кому можемо вільно носити вишиванку і представляти Україну у світі.

Тому – вдягайте. Фотографуйтеся. Вишивайте стрічки. Даруйте. Запрошуйте. І нагадуйте одне одному: завдяки кожному з нас памʼять живе!

Пам'ятаємо. Шануємо. Єднаємося.

 

День пам’яті та перемоги над нацизмом у Другій світовій війні 1939 – 1945 років – державне свято України, яке відзначається щороку 8 травня. Цього дня ми вшановуємо кожного, хто боровся з нацизмом, а також пам’ять мирних цивільних людей, які загинули або постраждали від бойових дій та окупації їхніх міст і сіл, дітей війни, примусових робітників.

Свічка пам’яті горить у серці, а тиша схиляє голову перед героями. А відвага і жертовність воїнів —  наш незгасний вогонь надії. Ці дні нагадують нам про страшну ціну війни та про силу єдності, яка допомогла здолати нацизм. Минуло багато років від тієї страшної війни, але й сьогодні Україна мужньо захищає свою

державу, свободу та незалежність. Наші захисники й захисниці щодня боронять рідну землю, демонструючи незламність, силу духу та любов до Батьківщини. До Дня пам’яті та примирення і Дня перемоги над нацизмом у Другій світовій війні розгорнута виставка – вшанування «Пам'ятаємо минуле - будуємо мирне майбутнє! ».  На виставці

представлено видання, які  висвітлюють причини та перебіг подій Другої світової війни, трагедію й подвиг, історичне значення великої перемоги, спогади безпосередніх учасників бойових дій, художні твори митців літератури, які присвятили свої вірші, романи, повісті тим буремним рокам. Плин років не стирає глибокого сліду в серцях і вічний біль у народній пам’яті.  Для всіх нас, українців, війна – вічно у незгасній пам’яті…

Українська книга творить майбутнє

 

 Розпочався Всеукраїнський тиждень дитячого читання – це свято, якого немає в календарі, але воно щороку проходить наприкінці березня у бібліотеках України для дітей і про нього знають усі цінителі та шанувальники книги.

Це тиждень, коли бібліотека оживає історіями, героями та справжніми дивами. Книга - це не просто сторінки, це вхід у портал, де можливо все: польоти на драконах🦕🦖, розгадування таємниць 🕵️загублених світів чи подорожі 🦸🤺в часі. У часи, коли нам так потрібна сила і натхнення , саме дитяча уява стає тим безмежним простором, де

народжується сміливість і віра в дива.🪅🎎🎭 📚 Сьогодні в нашій книгозбірні було по-особливому гамірно та весело! У межах #Всеукраїнського_тижня_дитячого_читання до нас завітали чудові юні гості 3-го класу разом з Людмила Сверба Білицька та Юля Зубрицька Під гаслом «Українська дитяча книга: гартуємо розум, плекаємо серце!» ми провели справжнє свято книги та

весни:🧩 Перевірили знання: діти із захватом відгадували запитання цікавої літературної вікторини;🌱 Зустрічали весну: говорили про те, як природа прокидається після зимового сну, та ділилися своїми враженнями від перших теплих днів; 📖 Ділилися творчістю: наші маленькі відвідувачі декламували зворушливі віршики про весну, наповнюючи бібліотеку

затишком та натхненням. Дякуємо всім учасникам за активність, щирі посмішки та любов до книги! Такі зустрічі нагадують нам, що читання — це не просто процес, це подорож у світ нових знань та емоцій. ✨Чекаємо на нові зустрічі в бібліотеці!

Тарас Шевченко – великий Кобзар

 

Щороку 9 березня українці по всьому світу святкують День народження Тараса Григоровича Шевченка – великого Кобзаря, видатного українського поета та художника. Шевченко залишив по собі понад 240 поетичних творів, сотні картин і величезний культурний слід, що виходить далеко за межі літератури. Його життя поєднало художній талант, силу слова і незламну волю — які надихали покоління українців боротися за гідність. Саме тому Тарас Шевченко став не просто класиком, а живим символом національної пам’яті.

Його слово залишається гострим і сьогодні — як заклик до свободи. 10 березня 1861 року в Санкт-Петербурзі в 47-річному віці, наступного дня після свого дня народження, помер Тарас Шевченко. Поет давно скаржився на болі в грудях, які останнім часом навіть не давали йому говорити. Останню ніч провів він сидячи на ліжку, упершися в нього руками. Він то запалював, то гасив свічку, але до людей, що були внизу, не озивався. О п'ятій годині випив склянку чаю і побажав зійти вниз. Зійшов Тарас Григорович у майстерню, охнув, упав, і о пів на шосту поета не стало. Шевченка спочатку поховали на Смоленському кладовищі в Петербурзі, але в травні 1861 року перепоховали в Україні

на Чернечій горі.  Тарас Шевченко -це не просто поет ,це символ боротьби , правди та любові до України. Сила Кобзаревого слова завжди надихає український народ, його твори-це скарби і пам'ять , які вічно житимуть у наших серцях і надихають берегти мову , культуру та свою рідну неньку Україну. Звертайтеся до нашої бібліотечної полиці "Тарас Шевченко – великий Кобзар", щоб вшанувати великого Кобзаря та відкрити для себе нові грані його творчості.Читаймо та перечитуємо твори Великого Кобзаря бо Україна -  це Шевченко,а Шевченко - це Україна.ЗНАЙ ШЕВЧЕНКА!! ЛЮБИ ШЕВЧЕНКА!! ЧИТАЙ ШЕВЧЕНКА!!!

Ні! Я жива! Я буду вічно жити!

 

155 років тому народилася видатна українська поетеса, драматургиня, перекладачка та громадська діячка — Леся Українка, яка стала символом неймовірної волі, інтелектуальної глибини та безмежної любові до рідної землі.

Її постать — це жива енергія, яка крізь століття вчить нас бути сильними саме тоді, коли здається, що сил уже немає.Її рядки — це не просто література. Це дотик до серця, у якому поєдналися: Мужність — бо вона не просила жалю, а вперто «сіяла квіти» на морозному ґрунті. Віра — у непереможну силу людського духу та мудрість слова. Любов — безмежна і щира, до рідної землі та української мови. Творчість Лесі Українки — це не просто література, це сакральний віночок, сплетений із

найтонших порухів душі та найміцнішої криці духу. У цьому віночку кожна поезія — окрема квітка з особливим змістом. Вона не просто «сіяла квіти на морозі» — вона вплітала в наше національне буття віру в те, що слово здатне розірвати кайдани байдужості. Її слово стало символом сили духу, нескореності й любові до України. Творчість Лесі Українки — це глибокі роздуми про свободу, гідність, боротьбу та віру. Попри важку хворобу, вона залишила по собі безцінну літературну спадщину, яка й сьогодні надихає нові покоління. В нашій книгозбірні

пройшли Лесині читання та урок «Леся Українка – дітям» для учнів 3-го класу спеціальної школи-інтернату.  Ім’я Лесі Українки — це символ сили духу, незламності й любові до України. Попри тяжку хворобу, вона зуміла подарувати світові слово, сповнене мужності, віри та світла. Її поезія навчила покоління українців не коритися долі, боротися й жити з надією, адже саме вона залишила нам крилаті слова: «Ні! Я жива! Я буду вічно жити!»