27 квітня 2022 р.

Чорнобиль… Слово це стало символом горя і страждання, покинутих домівок. Минуло 36 років від того дня, коли Україну спіткала страшна трагедія – техногенно-екологічна катастрофа, спричинена вибухом реактора четвертого енергоблоку Чорнобильської атомної електростанції, яка трапилася о 00 год. 23 хв. 26 квітня 1986 року, коли вибухнув реактор 4-го енергоблоку Чорнобильської АЕС. Аварія на Чорнобильській АЕС торкнулася життя кількох поколінь і завдала непоправних втрат.
У результаті аварії утворилася радіоактивна хмара, що накрила Україну,  а також значну частину європейських країн. Сотні пожежників та працівників аварійних служб намагались загасити багатоленну пожежу. Багато з них згодом померли від променевої хвороби. Понад 100 тисяч жителів найближчих населених пунктів були евакуйовані після аварії. Наприкінці 1986 року четвертий реактор накрили спеціальним «саркофагом», щоб запобігти подібним аваріям у майбутньому. Чорнобильську АЕС знову ввели в експлуатацію. У наступні роки через великі пожежі відключили інші три реактори. Аварія на Чорнобильській АЕС викликала катастрофічне забруднення навколишнього середовища. Територія міста Прип'ять досі вважається непридатною для життя. Аварія сильно підірвала довіру громадськості до ядерної енергетики. З 1986 по 2002 рік у світі не було побудовано жодної атомної електростанції. 24 лютого 2022 року російські загарбники окупували зону відчуження та ЧАЕС. Майже 36 днів Чорнобильська зона потерпала від мародерських та руйнівних дій. Вони вивезли унікальну радіологічну лабораторію, полонили захисників ЧАЕС та примушували персонал до роботи в умовах надмірного опромінення, електростанція 5 діб не отримувала зовнішнє живлення, необхідне для безпечного зберігання відпрацьованого палива. Вони спотворили вулиці Чорнобиля, залишили вибухові снаряди та небезпечні пастки, розграбували офіси підприємств та автомобілі для перевезення РАВ.
В нашій бібліотеці представлено виставку-спомин "Гірчить Чорнобиль крізь роки, гірчить…". Дзвони Чорнобиля лунатимуть за тими, кого вже немає,  хто заплатив за чиюсь помилку своїм здоров’ям, життям. Ми схиляємо голови. Світ і люди не повинні, не мають права забувати їхньої жертовності, їхнього величного, планетарного подвигу. Кожен із цих людей - герой! І ми маємо завжди пам'ятати їхній подвиг! Пам'ятаймо історію України!

7 квітня 2022 р.

З Благовіщенням, Україно!

Благої вісті нині прагне кожне українське серце і наші славні воїни, великі «маленькі» українці цю благу вість про перемогу в цій страшній війні з каzaпським мороком її наближають.Благовіщення в християнській традиції - це день, коли віруючі згадують про новину, яку дізналася Діва Марія від Архангела Гавриїла. Він з'явився Марії в містечку Назарет, коли вона набирала воду з джерела, та повідомив, що діва народить Сина Божого. Через 9 місяців Ісус з'явився на світ.За старими нашими віруванням у цей день грім і блискавка прокидаються після зимового сну, будять землю, пробуджуючи в ній життєві енергії. Якраз на Благовіщеня Бог благословляє землю «і всяке дихання» або — як кажуть гуцули: «Бог вкладає голову в землю, щоб її розігріти, і від того будиться вся живина, що спала в землі: муравлі, жаби, гади…».В цей день наші предки колись вшановували такого собі Благовісника, будителя землі та володаря сонця. Та наша земля цьогоріч прокиналася ще 24 лютого і збудила її не Божа благодать, не Благовісник, а збудило каzапське зло. Мабуть і Благовісника воно розгнівало. І він тепер точно разом з нашим воїнством воює проти мороку.«Благовісник старший від Великодня» - кажуть в народі. І цю приповідку Іван Франко пояснював, згадуючи своє рідне село Нагуєвичі, де ним була записана ось така цікава бувальщина. Начебто одного разу співпали по даті святкування Великодня та Благовіщення. І коли таке ставалося, «то насамперед треба відправити службу «святому Благовісникові», а тільки тоді можна починати Воскресеню… якось забули се зробити, відчиняють хрестом церковні двері, чекають на схід сонця, щоб зачинати воскресну утреню, а тут сонце не сходить. Чекають, чекають, уже й перелякалися, а сонце таки не сходить. Тільки тоді пригадали собі, що забули відправити…святому Благовісникові. Відправили — і зараз розвиднилося».У церкві в цей день святили проскурки і кожен брав стільки – скільки треба. А святили, зазвичай багато. Тому що, за народними віруваннями якраз ця благовіщенська проскурка дуже помічна. Товчену на порошок благовіщенську проскурку хлібороб змішував з землею і сіяв по чотирьох кутах ниви — «щоб дощова хмара ниви не минала». А ще її заривали у землю посеред поля:  щоб град посіву не побив. Годуючи бджіл, пасічник висипав в мед потерту на порошок благовіщенську проскуру — «щоб бджоли роїлися». Хворому на пропасницю давали благовіщенську проскурку, як ліки. Назагал, благовіщенська проскурка, галузка посвяченої верби, стрітенська вода вважалися чарівними, а тому їх зберігали на божнику поміж святими образами.Про благовіщенські традиції можна писати багато. Але в усьому цьому розмаїтті проглядається одна важлива думка: Благовіщення – свято відродження життя, котре не спинити, тому що земля, благословенна сонцем, родитиме, пташка гніздо витиме, добро перемагатиме. Ті, хто нині прийшов на нашу землю з лихими намірами, московські виродки, хто воює проти людяності - вбиваючи, плюндруючи, спалюючи, той воює  і проти благості Божої, не тільки всі людські закони поламавши, а й Божі. Хто він? Нелюд, істота, потороча? Це все разом і ще чисте зло. І тому має бути стертий з лиця земля не тільки рукою воїна-українця, а й рукою Божою. Попросімо в цей день і в нашого Благовісника допомоги. Нехай він боронить наші оселі, нехай нещадно поливає голови ворогів наших небесним вогнем, знищує, спалює, і попіл від них вкладає в землю. Слава Україні🇺🇦!Смерть ворогам!