26 грудня 2018 р.

Хай Рік Новий, Різдво Христове, Вам подарують дні казкові



День за днем, година за годиною наближають нам прихід  Нового 2019 року. Веселого Новорічного свята з нетерпінням  очікують як діти, так і дорослі. Можна упевнено говорити про те, що Новий рік
– це одне з найдавніших і найулюбленіших  свят в усьому світі. В Україні традиція новорічного святкування має особливо непросту та тривалу історію: наші прадіди у різний час святкували новий рік і в березні, і у вересні, і у січні – та й тепер двічі на рік.  Коли приходить Новий Рік, всі вірять, що найпотаємніші бажання обов’язково здійсняться. Ялинка, подарунки, веселий сміх, блискучі яскраві вогники - усе це робить новорічні свята найпрекраснішими та незабутніми для всіх. У ці дні всі ми стаємо в глибині душі маленькими дітьми, які чекають приходу Діда Мороза з мішком подарунків. І неважливо, що ми давно не віримо в цього сивого дідуся, але щороку ми намагаємося зробити свято веселим і
безтурботним не тільки вдома, але й на роботі. Саме з такою метою і була організована в бібліотеці виставка
 «Рік Новий несе гостинці – книги, іграшки, дива… В чарівній його торбинці щедрість світлого Різдва». Тут ви знайдете книги про новорічні свята,  історію виникнення Нового року,  його персонажів та атрибутів.
А ще вірші, оповідання, казки про зимові свята і не тільки.
Колектив  бібліотеки  вітає своїх колег та користувачів з наступаючим Новим роком та Різдвом Христовим! Хай 2019 рік, прийде до нас під знаком миру і добра, любові й поваги до ближнього, буде роком чистих помислів і добрих справ та багатим на нові здобутки і приємні події.  Бажаємо всім міцного здоров’я,
радості, щастя, миру, добра, благополуччя та достатку.  Завітайте до нас і створіть собі святковий настрій!
Щастя вам в Новому році,
Сонця, радості й тепла.
Щоб у вас на кожнім кроці
Усмішка, як мак, цвіла.
Щоб дзвенів завжди ваш сміх,
З Новим роком всіх-всіх-всіх!


7 грудня 2018 р.

На варті Вітчизни




  Щороку, 6 грудня, в Україні відзначається День Збройних Сил України. Це свято було запроваджене у 1993 році постановою Верховної Ради, адже саме 6  грудня 1991 року був прийнятий закон "Про Збройні Сили України", що вважається офіційною датою створення армії незалежної України.  Доблесть і честь солдатів і офіцерів - в цьому справжня сила будь-якої армії та українські військовослужбовці зберегли все це і примножили. Український воїн - надійний захисник, відданий патріот і людина, для якої честь, свобода і незалежність - це важніше за все. Сьогодні український воїн-захисник є найбільшою гордістю в українському суспільстві. Ми шануємо і любимо наших Героїв!
                                Мій тато – герой!
    Я вже велика. Мені десять років і я вже знаю, що таке АТО.
І я знаю, що якщо до цього дивного і незнайомого слова додати  букву «т», то вийде таке знайоме і рідне слово «Тато».   Поняття « АТО»  прийшло до нас у хату чотири роки тому разом з дядечками з військомату. Тоді  мій тато Ігор  один із перших був мобілізований до війська. Він не шукав лазівок і не ховався  від призову. Тато пішов  воювати на Схід, щоб ми могли мирно жити і спати в теплі.   Ми з нетерпінням чекали  його повернення додому. Закреслювали дні у календарі, бо здається, що тоді час минає швидше. Увечері дивились новини та ловили кожне слово про події на Сході, де  був і мій любий тато. А ще довгими осінніми вечорами пригадували веселі й сумні миті нашого життя, пов’язані з татусем.  І досі
пам’ятаю, як тривожилися мама, бабуся й усі рідні, коли його забрали на війну. Я тоді була ще маленька й не розуміла, чому так часто плаче мама, чому не випускає свій телефон з рук. А бабуся все повторювала: «Твій тато – герой». І я це знаю, бо тільки герої
можуть боронити отой клаптик землі, який звався висотою №404. Ця висота знаходилась під Красним Доном Луганської області. «Більш, ніж за тиждень оборони терикону закінчилось практично все – набої, їжа, вода, яку зливали з радіаторів  військової техніки, поки її не розтрощили, харчувались кукурудзою, яку приносили місцеві» - так розповідав нам тато після повернення. Бійці були десять днів під обстрілами, не могли підняти голови з
окопів, не мали вже чим оборонятися, бо «Гради» спалили техніку, та так і  не дочекалися ніякої підмоги. З трьох боків —  оточені, а з четвертого — Росія.  Тільки й підтримувала їх віра в порятунок та жага до життя. Саме вони та ще наші щирі молитви і наша безмежна любов врятували тата від смерті, який тоді отримав два поранення в ногу, сильну контузію та був заживо похоронений.   Зате я назавжди запам’ятала той день, коли татусь повернувся додому – змучений, але такий мужній і красивий, такий рідний! Мама й бабуся тоді знову плакали – уже від радості. А я міцно-міцно обняла  його й була найщасливішою в світі. Потім тато пішов до нашої недобудованої хати й на горішньому вікні почепив синьо – жовтого прапора. Тепер йому
доводиться часто лікуватись, бо війна відібрала  здоров’я. Але не  зламала! Ти – мій Герой, татку! Ти – справжній патріот! Мій тато Ігор завжди приходить іншим на допомогу та подає приклад великої стійкості і мужності. І тільки ми знаємо як тобі важко, коли ти не можеш заснути від болю, а потім прокидаєшся від того, що сниться війна. Та ти не здаєшся. Ти міцно пригортаєш мене до своїх грудей і повторюєш: «Прорвемось. Все буде добре, доню. Бо я не здамся без бою!» І тоді мені так добре і затишно, бо я знаю, що тато сильний і завжди буде захищати мене.
   Недавно тато подарував мені синьо-жовтого повітряного змія. І ми з ним удвох запускали його у блакитне небо. Високо-високо. Як нам було весело! Але знаєш, татку, я не хочу жодних подарунків. Просто будь поруч з нами. Кажуть, що я татова копія. Пишаюся цим! Хочу бути такою, як він – відважною, веселою, доброю і справедливою.  Мрію, щоб ти швидше добудував нашу хату, щоб виріс той сад, який  посадив, щоб у нашій домівці назавжди оселилося щастя, а в Україні запанував мир. Я хочу, щоб усі на світі знали, який мужній, незламний, відданий в мене тато. МІЙ ТАТО – ГЕРОЙ!      Головій Яна    уч. 4-А класу