29 вересня 2020 р.

Всеукраїнський день бібліотек

 

Шановні колеги та користувачі бібліотеки! Прийміть найщиріші вітання з нагоди Всеукраїнського дня бібліотек! Хай він дарує вам чудовий настрій та теплі слова від всіх, хто вважає бібліотеку джерелом мудрості та знань. Бажаємо  Вам, шановні бібліотекарі,  а  також усім, хто любить і шанує книгу, міцного здоров’я, натхнення, дружнього взаєморозуміння та підтримки, радості, миру, родинного затишку, добра і щастя, нових  творчих успіхів і невичерпної наснаги. Хай з Вами завжди буде Віра, Надія, Любов і Мудрість!

 




 

 


22 вересня 2020 р.

Вже брами літа замикає осінь…


Восени ми поринаємо у геть інший світ: де чай здається ароматнішим та смачнішим, ковдра – теплішою, а книги – цікавішими. Ідучи вулицею, ми вдивляємося у кожне деревце, щоб побачити бодай один листочок, якого ще не торкнувся пензель золотої красуні, і тішимося, коли все ж знаходимо. Осінню ми не прагнемо сховатися від дощу, а навпаки – з нетерпінням чекаємо його і щиро дивуємося, коли надворі сухо, адже саме в цю пору року дощ якийсь особливий. Українські вірші про осінь зачаровують своєю красою, адже саме цю золоту пору року чи не найчастіше оспівують письменники. Про цю чарівну пору року можна розповідати багато, але краще це зробити мовою поезії, яка спроможна подарувати відчуття гармонії та прищепити увагу до краси навколо. До вашої уваги вірші про осінь, які змусять вас побачити красу осінньої природи та подарують відчуття гармонії зі світом.

 Жабка

Журилась під осінь

Малесенька жабка:

Уже потемніла

У соняха шапка

І жовтими стали

Листочки у клена,

А я іще й досі

Зелена-зелена!..

***


Що несе на спинці

Спритний їжачок?

Він несе на спинці

Золотий листок.

Що несе на спинці

В дощик і сльоту?

Він несе на спинці

Осінь золоту.

                                                                                        (Г. Усач)

 

Білочка восени                                                                         

На гіллячках, на тоненьких,

Поки день ще не погас,

Сироїжки та опеньки

Білка сушить про запас.

Так нашпилює охайно,

Так їх тулить на сосні

І міркує: а нехай-но

Ще побудуть тут мені!

Поки дні іще хороші,

Поки є іще тепло,

А як випадуть пороші,

Заберу їх у дупло.

Буде холодно на дворі,

Сніг посиплеться з дубів,

Буде в мене у коморі

Ціла в'язочка грибів!

Але білочці не спиться.

Дятел стукає: тук-тук!

Щоб не вкрала їх лисиця

Або хитрий бурундук.

(Ліна Костенко)

***



Два веселі їжаки

Накололи на голки

Всі листки

І сказали:

– Ми – кущі,

Золоті у нас плащі

На дощі.

Два веселі їжаки

Накололи на голки

Всі грибки

І сказали:


– Ми – пеньки,

Наросли у нас грибки,

Як горбки.

Два веселі їжаки

Позгортались у клубки

Під голки

І сказали:

– Ми – грудки...

Ну, а може,– будяки...

Ну, а може,– їжаки

Все-таки?..

(Тамара Коломієць)​

 


Осінь

Осінь, осінь. Все розфарбувала,

Одягла довкілля в теплі кольори.

Я сьогодні, наче, в казці побувала

І мені всміхалось сонечко згори.

Все промінням сонячним залито,

Срібні павутинки натяглись в гіллі.

Це прощальні струни бабиного літа

І на них заграли вітри-скрипалі.

Осінь, осінь. Листя аж палає

І така у небі чарівна блакить!



У верхів’ї сосен музика лунає,

А додолу з клена золото летить.

Осінь, осінь — ше́лести і шу́ми.

Вітерець грайливо в листі шурхотить.

Навіває осінь невеселі думи,

То засяє сонцем радісно умить.

(Н. Красоткіна)

 


Вже брами літа замикає осінь...

Задощило. Захлюпало. Серпень випустив серп.

Цвіркуни й перепілочки припинили концерт.

 Чорногуз поклонився лугам і садам.

Відлітаючи в Африку, пакував чемодан.

 Де ти, літо, поділось, куди подалось?

Осінь, ось вона, осінь! Осінь, ось вона, ось!

 Осінь брами твої замикала вночі,

погубила у небі журавлині ключі.

Костенко Ліна

 


Березовий листочок

Іще не сніг і навіть ще не іній,

ще чути в полі голос череди.

Здригнувся заєць – ліс такий осінній,

куди не ступиш, все щось шарудить!

Чи, може, це спинається грибочок?

Чи, може, це скрадається хижак?

То пролетить березовий листочок,

То пробіжить невидимий їжак…

(Ліна Костенко)

 

Ще пахне сіно. Ще рояться оси.

Ще у дуплянках солодко медам.

А вже вночі навшпиньки ходить осінь

і полум’я жоржин задмухує садам.

Вже брами літа замикає осінь…

 Ліна Костенко

 Задощило. Захлюпало. Серпень випустив серп.

Цвіркуни й перепілочки припинили концерт.

Чорногуз поклонився лугам і садам.

Відлітаючи в Африку, пакував чемодан.

Де ж ти, літо, поділось, куди подалось?

Осінь, ось вона, осінь!

Осінь, ось вона, ось.

Осінь брами твої замикала вночі,

погубила у небі журавлині ключі.

Ліна Костенко

 


Здивовані квіти.

Сю ніч зорі чомусь колючі,

як налякані їжачки.

Сю ніч сойка кричала в кручі,

сю ніч ворон сказав: «Апчхи!»

Сю ніч квітка питала квітку:

– Що ж це робиться, поясни?

Тільки вчора було ще влітку,

                                                                                          а сьогодні вже восени!

                                                                                                         Ліна Костенко

 Осінні хмари сірі, як слони.

Великі хмари холодом нагусли.

Червоне листя падає в гаю.

Летять у вирій дуже дикі гуси,

а я слонам привіт передаю.

Ліна Костенко

 

Березовий листочок.

Іще не сніг і навіть ще не іній,

ще чути в полі голос череди.

Здригнувся заєць – ліс такий осінній,


куди не ступиш, все щось шарудить!

Чи, може, це спинається грибочок?

Чи, може, це скрадається хижак?

То пролетить березовий листочок,

то пробіжить невидимий їжак…

Ліна Костенко

6 вересня 2020 р.

День читання книг

6 вересня - День читання книг.📖📖📖📖

У цей день рекомендують просто сісти, розслабитись, взяти книгу і читати,читати, читати.....😊 Але книги потрібно читатати не лише сьогодні, а кожного дня!!! Адже читання має просто неймовірну кількість плюсів.

Читання може позбавити стресу, зробити щасливішим та навіть допомогти пережити певні життєві прблеми!👍👍👍

 


️Читання “вмикає” мозок❗❗❗

  Іспанські вчені довели, що читання стимулює наш мозок таким чином, ніби ви переживаєте прочитаний досвід у реальному житті. До прикладу, коли ми читаємо про корицю, то мозок думає ніби ви дійсно вдихаєте аромат цієї спеції.

  В той же час французькі науковці з’ясували, що після прочитання певних виконаних  дій (“Павло кинув м’яч”) тіло стимулює моторну кору, рухову частину мозку.


  ️ Література допомагає пізнати один одного❗❗❗

  Читання дає унікальну можливість повністю зануритись в думки та відчуття іншої людини. За даними вчених, це може покращити соціальні навики людини та робить її більш співчутливою до інших.

 “Якщо ви читаєте про генетику - ви дізнаєтесь щось про гени. Якщо ви читаєте художню літературу - ви вивчаєте людей, інших та самого себе”, - вважає професор-емерит когнітивної психології університету Торонто Кіт Оатлі.

 


️Книги - це каталізатор щастя❗❗❗

  Вчені довели, що пережитий життєвий досвід робить нас набагато щасливішими, ніж матеріальні речі. Нещодавні досліддення показують, що продукти, які створені для покращення життєвого досвіду, такі як книги, є суцільними “ракетами” щастя.

  В той же час дослідники Університету Північного Техасу з’ясували, що літні люди, які продовжують читати у зрілому віці, є більш задоволені своїм життям.

    ️Читання зменшує стрес❗❗❗


    Британські вчені з університету Сассексу довели, що читання заспокоює краще, ніж прослуховування музики, прогулянка чи чашка гарячого чаю. Для того, аби зменшити стрес на 68% достатньо лише шести хвилин зосередженого читання. За це час скорочується серцебиття та полегшується м’язова напруга.

  ️Книги тренують мозок❗❗❗

  Регулярне читання захищає від погіршення когнітивних здатностей (пам’ять, логіка, уява) у старості. За даними дослідження медичного університету Раша, люди, які люблять читати, в 2,5 рази менше хворіють на недугу Альцгеймера.

  Також вчені університету Еморі з’ясували, що читання гостросюжетних книг активує ту частину мозку, яка відповідає за мову та баланс.



 

4 вересня 2020 р.

"Василь Стус -- летюча зiрка української лiтератури"

4 вересня 2015 року виповнюється 30-а річниця з дня смерті українського поета, перекладача, літературознавця, одного з найактивніших учасників руху шістдесятників Василя Стуса. Він загинув у ніч із 3 на 4 вересня 1985 року в карцері табору особливо суворого режиму в РРФСР.Поет високого страждання, який умів прозирнути аж поза смерть. Своїм безкомпромісним життям, високою поезією і офірною смертю він відкупив честь і славу нашої післявоєнної літератури

Терпи, терпи — терпець тебе шліфує,

сталить твій дух — тож і терпи, терпи.

Ніхто тебе з недолі не врятує,

ніхто не зіб'є з власної тропи.

На ній і стій, і стрій — допоки скону,

допоки світу й сонця — стій і стій.

Хай шлях — до раю, пекла чи полону —

усе пройди і винести зумій.

Торуй свій шлях — той, що твоїм назвався,

той, що обрав тебе навіки вік.

До нього змалку ти заповідався

до нього сам Господь тебе прирік.

"Василь Стус -- людина рiдкiсної моральної обдарованости, голос сумлiння у свiтi розхитаних i розмитих понять чести, правди, порядности. Вiн зберiг свiй стиль до кiнця. I це було основою його трагедiї. Вiн нiс даровану йому iскру Божу з гiднiстю i лицарською одвагою, не згинаючись i не обминаючи. На такiй дорозi поети гинуть..."Євген_Сверстюк