8 жовтня 2017 р.

Через бібліотеку - у майбутнє


Світ змінюється, міняються вподобання  та смаки, але книга залишається однією з найміцніших ланок, що поєднують цілі епохи та покоління. Бібліотека – місток, який з'єднує минуле, сучасне  і майбутнє.
Відкривати двері у Всесвіт, дарувати радість читачам, допомагати зорієнтуватися у книжковому розмаїтті, яке не міліє – допомагають бібліотеки. Це той храм, де завжди народжується і зберігається духовність, культура. Бібліотека моєї мрії… Яка ж вона? Своє бачення сучасної бібліотеки наші читачі втілили в своїх малюнках, поробках та розповідях, які були надіслані для участі в  обласному творчому  конкурсі серед учнів 1-11 класів «Бібліотека моєї мрії». Пропонуємо вам послухати мрію про бібліотеку майбутнього нашої юної читачки, учениці 3-А класу Яни Головій.

                       Бібліотека моєї мрії!
Народна мудрість каже: «Книжка – маленьке віконце, а через нього увесь світ видно!». І це справді так, адже я пізнаю світ з книжок. Спочатку це були маленькі казочки, віршики, а тепер, коли я вже школярка, це ще й твори улюблених письменників. У мене є невелика власна бібліотека, де є гарні і цікаві книжки, але я люблю відвідувати нашу дитячу бібліотеку, де мене чекають безліч книг. Коли я приходжу сюди, то ніби поринаю у світ казкових героїв, у таємничий світ  пригод. Тут пахне сторінками давніх книг і друкарською фарбою від нових.
А ще тут по-домашньому затишно і привітно, книги розміщено в гарно оформленій кімнаті. Мені подобається наша бібліотека, але я мрію, щоб вона була казковою, незвичайною, може, навіть, трошки чудернацькою. Тому і уявляю її в окремому великому будинку у вигляді… І тут мені щось підказує (може то літо шепоче?) у вигляді – соняха. Великого, з жовтими пелюстками-кімнатами. Уявляєте, бібліотека-сонях? Такої в світі ще немає, а в нас вона виросте з дитячих мрій. Зелений стовбур – це прозорий ліфт, по якому б ми піднімались у бібліотечні відділи і разом би милувались краєвидами. Широкі листочки – площадки для гелікоптерів, в яких ми вирушатимемо у  далекі подорожі.
Далі ми потрапляємо у книжковий абонемент. Це - приміщення ще більш дивовижне, де буде завжди сонячно і цікаво, адже ця кімната, яка б, як і справжній соняшник, поверталась би завжди до сонечка, шукаючи, де тепло і затишно. Окремо будуть художні відділи, де на різнокольорових полицях буде розміщено багато дитячих книг. Книжкові полиці для маленьких читачів будуть невисокі і нехай вони підростають разом з нами. Окремо будуть кімнати з сучасною комп’ютерною технікою та електронними книгами, 3D кінозалом. А на стінах, як на екранах, будуть з’являтись надписи з мудрими висловлюваннями. З щирою посмішкою нас зустрічають бібліотекарі разом з улюбленими літературними героями. Уявляєте?
Переступаєш поріг і ти серед книжкових друзів, з якими можна поспілкуватись і погратися, обняти і прошепотіти на вушко свої найзаповітніші бажання. А ще я мрію про велику прозору кімнату-оранжерею, де б росло багато квітів і був живий куточок, де б мешкали маленька шиншилка, декоративний кролик, черепашка і інші улюбленці дітей. Ми приходили б доглядати  за ними, вчилися б піклуватись про звіряток і бути добрими та милосердними. В центрі бібліотеки нехай буде великий круглий читальний зал, наповнений зернятками-читачами. В ньому діти могли б спілкуватись та розважатись, читати і обговорювати улюблені книги. І ще одне. Я б дуже хотіла, щоб поруч з бібліотекою був обладнаний майданчик для відпочинку. Адже в нашому селищі так мало місць для дитячих розваг. На цьому майданчику була б і книжкова альтанка, де літом можна було б читати і розглядати цікаві книжки просто на подвір’ї. Повісті та казки, сонцем зігріті та небом вкриті, - це дивовижно!
А ще я мрію, щоб соняшникова бібліотека, робила всіх щасливими і радісними. Після того, як  татусь прийшов з війни, він чомусь завжди сумує, коли бачить, як цвітуть соняшники. Тому я хочу, щоб мій тато, приходячи зі мною в бібліотеку-сонях, знову зміг полюбити цю чудову квітку сонця. Нехай вона дарує всім спокій і мир, а малечі – багато сонячних посмішок і книг. Оце і є бібліотека моєї мрії – сонячна, чарівна, наша, українська! Проте в моїй голові вже роїться і дзижчить біля вуха нова мрія – бібліотека у вигляді… вулика! Але це ще секрет. То ж до нових мрій, тобто, зустрічей!