17 травня 2019 р.

Вишиванка - твій генетичний код



16 травня в Україні відзначають День вишиванки. Українську вишивку називають «молитвою без слів», а сорочка-вишиванка – є головним оберегом людини.  Святе покривання, яке найближче до тіла, - це, звісно, своя сорочка.  В українців є такий вислів: «Народитися в сорочці» - бути щасливим у житті. Навіть у багатьох українських казках зустрічаються мотиви чарівної сорочки, котру сестри-змії — носії мудрості і магії — вишивають своєму кровному братові і наказують ніколи її не знімати.
Українська вишиванка — це те, без чого важко уявити українську культуру, побут і історію... Кольоровими нитками вона вплетена у наші традиції. І найважливіше те, що українська вишиванка, маючи вікову історію, не втратила своєї популярності і до сьогодні. Більше того, нині можна з впевненістю говорити про відродження українських традицій у сучасній інтерпретації. Українська вишиванка є абсолютно унікальним, автентичним
продуктом, який характеризує не лише темперамент нації, але й є її візитівкою. Одним із безумовних феноменів вишиванки є те, що за багатовікову історію свого існування, попри всі історичні події, вона все ж таки зуміла зберегти свій первісний вигляд і пронести його крізь століття.
Українська вишита сорочка здавна в Україні служила як прикрасою, так і оберегом. Таємничою мовою вишивки вона передавала безліч побажань для сімейного благополуччя
та щастя людини, яка її одягала. Вишивкою-оберегом вишивалися воріт, манжети, поділ і розріз горловини. Існує повір’я, що якщо сорочка зроблена і вишита на добре життя, то вона буде надійно оберігати людину, чужу вишиванку одягати не слід, бо вважається, що таким чином можна «перебрати» на себе чужу долю. Вишиті сорочки та вишиванки будуть оберігати вас, наділяти силою рідної землі, тому що символи, вишиті на них, мають глибоке значення, яке закладене тисячі років тому, дійшли до
наших днів і зараз використовуються для оздоблення сучасних вишиванок.
У День вишиванки працівники нашої книгозбірні вирішили не просто вбратися в національний одяг, а й провели просвітницьку роботу, спрямовану на відновлення національної пам’яті, ознайомлення з традиціями створення і носіння вишиванок, сучасними тенденціями в їх оздобленні тощо. 
 До свята вишиванки підготували книжково-ілюстративну ви
кладку «Вишиванка – символ Батьківщини, дзеркало народної душі», на якій представили
книги та періодичні видання про мистецтво вишивки і лексикон українського орнаменту, про історію та значення української вишиванки, тощо. А ще запросили учнів 3-А класу на бібліотечну гостину « Чарівна краса вишиванки», під час якої юні читачі більше дізнались проукраїнську вишивку й народний костюм як складову частину духовної культури українців, історію та значення
української вишиванки. Також учні переглянули відео презентацію, послухали легенду та прочитали вірші про українську вишиванку. Адже у
країнська вишиванка є абсолютно унікальна – це не просто одяг, це оберіг нації. Ми вбираємось в вишиванки не тільки для краси, а ще й для того, щоб зберегти наш рід. А головне – показати всьому світу, що є така країна – Україна, яка має свою національну культуру, звичаї, традиції, історію. Вона - символ сім’ї, культурних цінностей та надбання українського народу протягом століть. Сьогодні вишиванки одягати стало модно, стильно, це прояв гордості, патріотизму та ознака національної приналежності.

 Одягнімо, друже, вишиванки —
Наш чарівний український стрій.
Не для когось, не для забаганки,
 А для себе, вірний друже мій.
Одягнімо вишиванки, друже,
Як одвічний предків талісман.
 Хай не буде серед нас байдужих
 І один в нас буде отаман.
Одягнімо в свята і неділі,
 В будень, за потреби, одягнім
 І відчуєм — вороги безсилі
Зруйнувати український дім.
Одягнімо вишиванки, друже,
 Хай побачить українців світ —
 Молодих, відважних, дужих,
У єднанні на сто тисяч літ.
Василь Дерій

12 травня 2019 р.

У віках живе крилате, благословенне слово Мати


                                        І сняться часто зорі голубі
І мама на порозі біля хати
За все, що маю, мамо, дякую тобі!
За все, що маю і що буду мати!!!
Споконвіку Свято матері у другу неділю травня люди відзначали, як день Божої Матері, Матері Землі та Матері земної. Воно приходить до нас щороку, сонцесяйне, заквітчане і дуже щире – Свято Матері. Приходить, коли сонце своїм промінням зігріває весняну землю, коли природа оживає і дарує свої неповторні барви, коли вишня мов наречена, вбирається у біле і яблуня красується у пишному вінку, приходить на землю світле свято.
Стукає у кожну оселю, велику й малу, і, ставши на порозі, нагадує всім про призабуту мудрість віків — звичай вшановувати Материнську Долю. Тож другої неділі травня поспішали до рідної домівки діти щоб разом з ненькою обійняте яблуню, пригорнути вишневі віти й уклонитися вінку землі –барвінку. “Ой, я маю три матері, та всі три хорошії Три матері, три квіточки, як три красні рожі, Перша мати — Непорочная, як лілея біла, Із Дитятком — Немовлятком, Пречистая Діва. Друга мати — це найкраща на світі країна. Земля наша, наша славна Ненька-Україна. Третя мати — що ж про неї гарного сказати? Це ласкава, люба, мила, рідна моя мати. Ой, маю я три матері, та всі три хороші. Три матері, як три квітки, як три красні рожі.” (Народна пісня.)
Традиційно у цей день відправляють служби, присвячені Божій Матері, та поздоровляють жінок-матерів. Бо, створивши за своєю подобою першого людину, Бог для подальшого продовження людського роду обрав Співтворцем не Ангела, а земну жінку, котра виношує у своєму лоні дитину, у яку при народженні Бог вдихає душу. Тому Свято Матері  є наповненим глибокого духовного змісту. Людям обіцяно, що той, хто шануватиме батька і матір своїх, буде мати довгі і щасливі роки життя. У будь якому разі, той, хто любить, шанує і допомагає своїй матері, якою вона б не була – бідною чи заможною, у горі чи в радості, хворою чи сповненою сил – ніколи не буде посоромлений…По-різному вшановують матерів в інших країнах. Історія свята 1907 рік - вперше з ініціативою вшанування Дня матері у пам'ять про свою маму
виступила американка Анна Джарвіс з Філадельфії. Вона написала листи до держустанов, законодавчих органів, запропонувавши один день у році присвятити вшануванню матерів. 1910 рік - штат Вірджинія перший визнав День матері офіційним святом. 1914 рік - президент США Вудро Вільсон оголосив другу неділю травня національним святом на честь усіх американських матерів. Слідом за США другу неділю травня оголосили
святом 23 країни, серед яких, наприклад, Україна, Естонія, Австралія, Індія, Гонконг, Мексика, ОАЕ.
 У цей день заведено вітати матерів та дарувати їм символічні подарунки. Також багато родин у це свято збираються разом, щоб подякувати свого самого рідної людини за все. День матері – це особливе свято, коли можна ще раз нагадати найдорожчій людині, як ви її цінуєте та любите. Діти в цей день дарують своїм матерям квіти, листівки, присвячують їм вірші та пісні. Щастя й краса материнства в усі століття оспівувалися кращими художниками і поетами. І невипадково - від того, наскільки шанована в державі жінка, яка виховує дітей, можна визначити ступінь культури й благополуччя суспільства.
В дитячому відділі нашої книгозбірні до цього свята оформлено виставку – вшанування
 «У віках живе крилате, благословенне слово Мати», на якій представлено книги, статті з періодичних видань, ілюстрації про найдорожчу людину на землі – про Матір.  Безумовно, Велика чарівна країна, з якої приходять усі люди, та в яку ніколи не можна повернутись назад, зветься Дитинством. І дарує нам в тій країні тепло й ласку найдорожча людина – Мама. Це вона береже, пестить, виховує свою дитину. Її любов має початок, та не має кінця. Тому кожний з нас з дитинства несе в своїй душі єдиний і неповторний образ – образ своєї мами, яка все зрозуміє, простить, завжди пожаліє і буде самовіддано
любити незважаючи ні на що. Щасливі діти ростуть в дружній родині й під опікою щасливої матері.  В цей день ми від усієї душі вітаємо дорогих мам з їх святом. Хай світлом і добром відгукуються в душах дітей ваші нескінченні турботи, терпіння, любов і відданість. Для вас, любі матусі, найкращі квіти, найщиріші побажання, найніжніші поцілунки!

7 травня 2019 р.

Червоний мак - символ пам'яті


Червоні маки - символ пам'яті про тих, хто загинув
під час Другої світової війни та гине на сході України
у боротьбі за незалежність.
Наближається День пам’яті та примирення 8 травня, і День перемоги над нацизмом у Другій світовій війні 9 травня. Це був найкривавіший глобальний конфлікт, під час якого загинуло за різними оцінками від 50 до 85 мільйонів людей.  Як відомо, українці воювали проти нацизму у 7 арміях світу: Червоній армії, Українській Повстанській Армії, Війську польському, Французьких, Британських, Канадських збройних силах та армії США. Прямі людські втрати України у Другій світовій війні становлять близько 8-10 млн осіб. Упродовж довгого часу замовчувалися численні злочини комуністичного режиму на нашій землі. Серед яких – розстріли політичних в’язнів у Західній Україні в червні-липні 1941 року, знищення центру Києва восени 1941 року; підрив Дніпрогесу, використання непідготовлених, нашвидкоруч мобілізованих вояків. 8 травня – в день коли завершилася Друга світова війна у Європі, важливо вшанувати усіх її жертв і наголосити, що такі трагедії ніколи не повинні повторитися.
Про це нагадує наш символ – червоний мак та гасло “Ніколи знову”, – зазначив Голова Українського інституту національної пам’яті Володимир В’ятрович. З 2014 року національним символом пам’яті українців, загиблих у Другій світовій війні, є європейський та традиційний український знак – червоний мак. . В українській міфології мак має дуже багато значень. Це символ сонця, безкінечності буття й життєвої скороминущості, пишної краси, волі, гордості, сну, отрути, оберегу від нечистої сили, а також хлопця-козака, крові, смерті. В останніх з перелічених значень квітка часто згадується в українських народних піснях та думах, особливо козацької доби: «Ой, з могили видно всі долини, – сизокрилий орел пролітає: стоїть військо славне Запорізьке –  як мак процвітає…». В Україні мак має символічне значення ще з козацьких часів. Образ маку нерідко символізує козака, що героїчно загинув, боронячи Україну. Ця квітка, вірили, виростала там, де гинули козаки. З маків плетуть вінки. Їх традиційно вишивають на рушниках та сорочках. З народної творчості мак як символ пов’язаний із війною та військом перейшов у художню літературу.
В Івана Франка:  «Гей, Січ іде, красен мак цвіте! Кому прикре наше діло, Нам воно святе». Легенду про мак обробив Михайло Стельмах у творі «У долині мак цвіте»: «…Ординці воїна скришили, на землю впало тіло біле і, наче зерно, проросло, а влітку маком зацвіло…». Одна з героїнь присвяченого Другій світовій війні роману Олеся Гончара «Прапороносці» гине в долині червоних маків.
Український інститут національної пам’яті пропонує, як і щороку, вшанувати пам’ять про загиблих у Другій світовій війні Всеукраїнською акцією «Мак пам’яті»,
доповнивши свій одяг червоним маком. Дизайн символу «мак пам’яті» розроблено за ініціативи Українського інституту національної пам’яті та Національної телекомпанії України.
Автором символу є харківський дизайнер Сергій Мішакін. Графічне зображення є своєрідною алюзією: з одного боку уособлює квітку маку, з іншого – кривавий слід від кулі. Квітка маку, яку у Європі використовують як символ скорботи за загиблими у Другій світовій війні, сьогодні приживається і в Україні.
Історія у цього символу теж цікава.
Мак – символ пам'яті у світі. Його появу пов'язують із віршами двох людей: канадського військового лікаря Джона Мак-Крея та представниці Християнської асоціації молодих жінок Мойни Майкл. Перший під враженням боїв у Бельгії у 1915 році написав твір “На полях Фландрії”, що починався словами:“В полях фламандських квітне мак
Поміж хрестів – скорботний знак По нас…” Друга – 1918 року написала вірша “Ми збережемо віру”,
в якому обіцяла носити червоний мак у пам’ять про загиблих. Саме Мойні Майкл у листопаді того ж року причепила червоний шовковий мак на пальто.
У 1920 році Національний Американський легіон прийняв маки як офіційний символ, а у 1921-у червоні маки стали емблемою Королівського Британського легіону. В Польщі червоні маки є символом перемоги
11–18 травня 1944 року Другого корпусу генерала Андерса в боях за гору Монте-Кассіно в Італії. Приспів до популярної військової пісні того часу починається словами “Червоні маки на Монте-Кассіно Замість роси пили польську кров”. Ми пам’ятаємо, якою страшною трагедією для українців була Друга світова війна. Ми пам’ятаємо, що агресора зупинили спільними зусиллями об’єднані нації. Ми пам’ятаємо, що той, хто захищає св
ою землю, завжди перемагає. Ця пам’ять робить нас сильнішими. Вона — запорука неминучості нашої перемоги сьогодні.