Коли наставали Різдвяні свята, маленькі колядники, піймавши чарівним неводом найяснішу зірку і викувавши у чарівній кузні срібні дзвіночки, вирушали в далеку дорогу. Зірка світила їм, щоб колядники не заблукали, не збилися з путі, бо несли вони людям радісну вістку. Срібні дзвіночки дзвеніли під вікнами, і люди тішилися, що до них ідуть аж три празники в гості. «...Ой перший же празник — то Різдво Христове, радуйся!».
- Мамо, а де наші
тато?
- А хіба ж ви мене
не бачите, діти?
- Не бачимо, тату!
- Дай Боже, щоб і
на той рік ви так мене не бачили!
Оце так, було,
батько скажуть, перехрестяться і запрошують всю сім'ю до столу, до «щедрої
куті» — «щоб у достатках і спокої других свят дочекати!». Тільки посідали за стіл,
а під вікном уже й щедрують:
Ой сивая та і зозуленька
Усі сади та і
облітала
Щедрий вечір,
добрий вечір,
Добрим людям на здоров’я!
Вранці наступного дня щедрівники, знявши свою чудернацьку одежу, знову бігли від хати до хати. Кожен з них ніс мішечок, в якому були пшеничні зерна. Вони сіяли зерна по хатах, примовляючи: Сійся, родися, жито, пшениця,Жито, пшениця, всяка пашниця. Оскільки і зерна, і слова були чарівними, кімната відразу ставала широким полем, на якому сходила зелена пшениця, починали співати пташки, розцвітали волошки і польові маки. Надворі гула хуртовина, та тут усі раділи, бо маленькі колядники приносили до кожної хати жменьку веселої весни. Щасливих свят! Щасливого Щедрого вечора та Старого нового року! Божої благодаті та миру, успіхів та щастя вашій родині! У цей вечір заведено зичити щедрості, тож я бажаю щедрості вашому серцю, щедрості вашому дому та щедрості з боку долі! Нехай вас оминають негаразди, а добробут панує.
Немає коментарів:
Дописати коментар