20 травня 2018 р.

Від родини йде життя людини

Місяць травень багатий на родинні свята. Найвеличнішими та найзворушнішими серед них для всіх українців є День матері та День сім'ї, які святкуються в ці весняні дні. Щоб була жива пам'ять про свій рід  було проведено учнями 9 – Б класу родинне свято  «Коріння мого роду», організатором та натхненником якого стала «класна» мама Леся Георгіївна Круглій спільно з нашою бібліотекою.
Від усієї душі діти вітали своїх батьків та  дякували  їм за любов та турботу. Кожен з дитинства несе в душі єдиний неповторний образ мами, котра завжди зрозуміє, пробачить і буде щиро любити свою дитину. Мама – основа сім’ї, з якої починається життя, вона є джерелом любові, доброти та поваги. Багато теплих слів від учнів прозвучало на заході про найрідніших  людей – маму, тата, бабусю. Глущук Олена та Глущук
Богдан розповіли зворушливу історію життя своєї бабусі – Зіни Йосипівни Глущук, яка зовсім маленькою разом з своєю сім’єю була вивезена під час Другої світової війни на примусові роботи в Німеччину. Неможливо без сліз було слухати ці спогади. І хоч сама Зіна Йосипівна нічого не пам’ятає з тих часів, але трагічну історію своєї родини вона знає напам’ять з  розповідей тих, кому пощастило  вижити після бом­бардування станції Генстай – батька, брата та сестер. Вони повернулись додому, залишаючи на чужині найдорожчих людей - маму і бабусю, яким не судилось повернутись на рідну землю. Зіні Йосипівні, яка виховала та навчила не одне покоління учнів та всім батькам, присутнім на святі, з словами подяки діти вручили запашний коровай. Не менш цікаві та хвилюючі були поетичне слово та розповіді учнів про батьківську хату,українську піч, родинні обереги, народні символи.
У дружній і теплій атмосфері єдиної родини проходило свято, а чудовим доповненням до нього стали оригінальне оформлення сцени у вигляді колишньої хати з різними старожитностями – мальованою піччю, глиняним посудом, одягом та рушниками. А ще книжкова виставка та мультимедійна презентація «З родини йде життя людини», підготовлені бібліотекарями.
Знати свій родовід, зберігати про нього пам'ять - це наш обов'язок не лише перед минулим, але й перед майбутніми поколіннями. Наші діти – наше майбутнє, вони продовжувачі родинних традицій, родовідної пам’яті. Маємо надію, що вони  будуть берегти найдрібніші згадки про своїх рідних і передадуть цю пам’ять своїм нащадкам. Ніколи не переривайте ланцюжок пам’яті, який з’єднує наші покоління. І чим міцнішим буде цей ланцюжок, тим міцніше буде наше коріння, тим міцніше стоятиме на своїй землі наш народ, наша Україна.


Немає коментарів:

Дописати коментар