26 квітня весь світ вшановує День пам’яті
Чорнобиля. У цей день 1986 року сталася одна з найстрашніших трагедій в історії
людства загалом і України зокрема — вибух на Чорнобильській атомній станції.
Жахлива аварія призвела до радіоактивного опромінення величезної кількості
людей, до забруднення води й навколишнього середовища.
«На
Чорнобиль журавлі летіли…» - з такою назвою було проведено годину
пам’яті для учнів, присвячену 31-й річниці від дня Чорнобильської трагедії. Ми
зібралися, щоб ще раз нагадати дітям і дорослим про ті страшні дні найбільшої
техногенної катастрофи, та пом’янути людей, які віддали свої життя, щоб
ліквідувати пожежу. Під час масового заходу вчителі та учні нагадали всім присутнім про ті трагічні
події. У ніч з 25 на 26 квітня 1986 року о 1 год 23 хв 40 с, коли всі спали
безтурботним
сном, над четвертим реактором Чорнобильської атомної
електростанції несподівано розірвало нічну темряву велетенське полум’я. Почався
новий відлік українського часу. Болісний. Гіркий. Печальний... Аварія на ЧАЕС вразила весь
світ, приголомшила людей страшним розмахом не відомої раніше біди, трагічні
наслідки якої відчуватиме ще не одне наступне покоління. Учні згадали страшні
картини горя, яке охопило всю країну. Біль. Розпач.
Страх. Це те, що відчували
люди, які покидали рідні місця. Й величезна катастрофа, яку намагалися
ліквідувати пожежники електростанції. Але не всі вижили. Багато з них стали
Героями посмертно. Сьогодні зрозуміло: наслідки аварії на ЧАЕС могли б бути
значно більшими, якби не самопожертва і мужність тих, хто був там у перші тижні
після лиха. Доземно схиляємося в подяці перед ліквідаторами цієї страшної
аварії.
Перед живими. Перед пам’яттю до часу померлих від радіаційного смерчу. Хвилиною
мовчання було вшановано пам'ять героїв-ліквідаторів. Доповненням до виступу
учнів стали мультимедійна презентація та відео про аварію на ЧАЕС та її
наслідки, підготовлені завідуючою дитячою бібліотекою. Чорнобиль…Чорний біль
нашої землі. Скільки б не минуло часу,
все одно це слово полум’янітиме чорним
вогнищем скорботи. Проходять роки після аварії на ЧАЕС. А біль не вщухає,
тривога не покидає людей, пов’язаних зі скорботним часом ядерного апокаліпсису.
Чорнобильська біда надовго залишиться в нашій пам’яті. Ще довго ми будемо
відчувати на собі її наслідки, ще довго чутимемо її дзвони. Вони лунатимуть за
тими, кого вже немає, кого не стане завтра, хто заплатив за чиюсь помилку своїм
здоров’ям, життям. Про те, що сталось, не можна забувати. Лише пам'ять і
вдячність тих, хто живе на обпаленій радіацією землі, може бути хоч якоюсь
винагородою тим, хто поклав на цей «атомний вівтар» своє здоров'я та життя.
Пам'ять — це данина живих усім, хто загинув, рятуючи інших. Нехай ніколи не
замовкають дзвони людської пам'яті, що не даватимуть забути про трагедію.
Немає коментарів:
Дописати коментар