Мова – то серце народу

 

Українська наша мова,
Як багато в цьому слові:
Голосиста і пісенна,
І святкова, і буденна.
Гармонійна, дзвінкоплинна,
Насолода щохвилинна.
Невмируща, повна сили
Поколінь, які зростили.
Наша гордість і знамено,
Наше серце, наше кредо. 

Н. Кішовар

Українська мова — це безмежний океан. Вона мелодійна, як пісня солов’я, прекрасна й барвиста, наче дощова веселка. Не можна ходити по рідній землі, не чаруючись виплеканою народом у віках рідною мовою.

Саме завдяки їй ми можемо порозумітися, переказати свої почуття, переживання. За допомогою мови ми бережемо свою історію, передаємо нащадкам неоціненні скарби свого минулого і сучасного. Тому, щорічно, 21-го лютого ми відзначаємо Міжнародний день рідної мови. Це свято досить молоде. Воно було запроваджено у листопаді 1999 року згідно тридцятої сесії Генеральної конференції ЮНЕСКО з метою захисту мовної й культурної багатоманітності. Історія свята, на жаль, має трагічний початок.

21 лютого 1952 року у Бангладеш (Східний Пакистан) пакистанська влада жорстоко придушила демонстрацію людей, які виражали свій протест проти урядової заборони на використання в країні своєї рідної — бенгальської, мови. Відтоді кожного року Бангладеш відзначає день полеглих за рідну мову. Саме за пропозицією цієї країни ЮНЕСКО проголосило 21

лютого Міжнародним днем рідної мови. А починаючи з 21 лютого 2000 року, цей день відзначаємо і ми, українці.

Мова – це історія народу, його світогляд, інтелектуальний та духовний результат кількатисячолітньої еволюції кожного етносу. Без своєї мови, своєї самобутньої культури немає народу. Українська мова, як і сама Україна — наче

коштовний діамант — багатогранна, неповторна... Скільки у нас діалектів, скільки говірок та балáчок, скільки файних і маловідомих слів; скільки значень та синонімів може бути у одного лиш слова; скільки лагідності в нашій українській мові

. Мова – духовний скарб нації. Це не просто засіб людського спілкування, це те, що живе

в наших серцях.

Нам треба плекати кожне слово рідної мови, передане нам у спадок від пращурів, вивчати, розвивати, берегти свою мову, бо без неї народ  перестає бути самостійним, незалежним і багатим. Втрата мови – то втрата самобутності. „Нації вмирають не від інфаркту. Спочатку їм відбирає мову...“ – так говорить совість нашого народу – Ліна Костенко. До Міжнародного Дня рідної мови в нашій бібліотеці була презентована виставка – мовна мозаїка «Одягни свою мову в красиві слова, щоб вона, наче квітка розцвіла», на якій були представлені книги з історії та розвитку  української мови, довідники та художні книги, в яких змальовану красу нашої

солов’їної.

За весь час свого існування українська мова теж зазнавала злети і падіння. Тож шануйте і любіть рідну мову, шануймо і розвиваймо, дбаймо про її чистоту і красу.. Збережімо її в усій чудовій красі для себе й наступних поколінь!

Збережемо українську мову — збережемо Україну!