6 грудня ми відзначаємо День
Збройних сил України. Цей день поєднує
справжніх чоловіків - чесних, сильних і мужніх, готових взяти на себе
відповідальність не тільки за власну родину, але і за свою справу, за свою
Батьківщину. Сучасні герої, які живуть поміж нас. Вони мужні, сміливі, хоробрі.
Не шкодуючи власного життя, зі зброєю в руках, захищали і захищають
крихкий східний кордон України. Багато наших
односельців пішли виконувати свій обов'язок перед Батьківщиною. Вони з гідністю
несли і несуть бойову службу в лавах Збройних сил України. Особливо
пишаємось своїм земляком – Героєм України Василем Тарасюком. Дякуємо кожному захиснику, хто ризикуючи
власним життям, з честю і гідністю виконує свій громадянський і військовий
обов'язок, мужньо протистоїть агресорам. Бажаємо Вам
мужності, сил і здoрoв'я. Миру і спoкoю на всій українській землі. А
ще в нас є маленькі герої – вони живуть поруч з нами. Це діти воїнів АТО
та просто юні патріоти. Тисячі дитячих
сердець завмирають в очікуванні на своїх татусів, які боронять рідну землю
України від лютого ворога. Сьогодні вони вітають своїх батьків і промовляють
молитовні слова: « Наші татусі, Ви – найкращі у світі, ми любимо і пишаємося
Вам, Ви – наші герої! ». А наша маленька
читачка Яна Головій написала такі
зворушливі слова для свого тата.
Привіт, мій любий таточку! Вирішила
написати тобі листа, бо дуже скучила. Ти лікуєшся в госпіталі, а ми з мамою
терпеливо чекаємо тебе додому. Закреслюємо дні у календарі, бо здається, що
тоді час минає швидше. А ще довгими осінніми вечорами пригадуємо веселі й сумні
миті нашого життя. І досі пам’ятаю, як тривожилися мама, бабуся й усі рідні,
коли тебе забрали на війну. Я тоді була ще маленька й не розуміла, чому так
часто плаче мама, чому не випускає телефона з рук. Зате я назавжди запам’ятала той день, коли ти повернувся додому –
змучений , але такий мужній і красивий, такий рідний! Мама й бабуся тоді знову
плакали – уже від радості. А я міцно-міцно обняла тебе й була найщасливішою в
світі.
Потім ти пішов до нашої недобудованої хати й на горішньому вікні почепив
синьо – жовтого прапора. Тепер тобі
часто доводиться лікуватись, бо війна відібрала у тебе здоров’я. Але не зламала! Ти – мій герой, татку! Ти –
справжній патріот! Недавно ти подарував мені синьо-жовтого повітряного змія. І
ми з тобою удвох запускали його у блакитне небо. Високо-високо. Як нам було
весело! Але знаєш, татку, я не хочу жодних подарунків. Просто повертайся швидше
додому. Кажуть, що я твоя копія. Пишаюся цим! Хочу бути такою, як ти –
відважною, веселою, доброю і справедливою. Мрію, щоб ти швидше добудував нашу
хату, щоб виріс той сад, який ти посадив, щоб у нашій домівці назавжди
оселилося щастя, а в Україні запанував мир. Люблю тебе. Цілую міцно-міцно. І
дуже-дуже чекаю.
Твоя донечка Яночка.
Немає коментарів:
Дописати коментар