четвер, 21 березня 2019 р.

Українська витинанка - паперове диво



З мистецтвом витинання ми знайомі із самого дитинства. В дитячому садку, в школі, чи з мамою вдома ми старанно вирізали на папері візерунки, а розгортаючи свою роботу, тішилися цікавим малюнкам, які з'являлися в результаті.
Витинанка - це вид давньослов'янського, зокрема українського народного декоративного мистецтва.  Витинанки (від слова витинати — вирізувати) — орнаментальні й фігурні прикраси житла, що ажурно витинають ножицями з білого або кольорового паперу. Українські народні витинанки — яскравий самобутній вид народної декоративної творчості, що
має глибокі й багаті традиції. Витинанкам притаманні силуетне узагальнення зображення, чіткий візерунок, дзеркальна симетрія, лаконізм форми, обмеженість деталей, спокійний, рухомий ритм, логічна відповідність форми, матеріалу й техніки виконання.брав із собою хлопець – коханий дівчини. Приніс голуб на клаптику паперу звісточку. Вона сповіщала, що хлопець живий-здоровий і незабаром повернеться в село.
Витинання відоме українцям ще з давніх-давен. Українські народні паперові витинанки, як прикраси сільських хат, почали використовувати в середині XIX ст. Ними прикрашали вікна, комини, печі, стіни, полиці тощо. Витинанки також поєднували з іншими прикикрасами для дому,
наприклад, із розписами та вишивкою. Сьогодні матеріалом для витинання, як правило, є папір та картон, а раніше використовували й деревину, шкіру, рослини. До стін паперові вироби клеїли знятим (знежиреним) молоком. На жаль, такі роботи з часом втрачали свою свіжість і форму, тож їх
просто викидали, заміняючи новими. Зазвичай на витинанках зображали геометричні та рослинні орнаменти. Траплялися й зображення тварин, предметів побуту, людей. Мистецтво витинання було поширеним всією Україною, проте, найбільш популярним воно було на Прикарпатті, Поділлі та Подніпров'ї. Українські витинанки, як й інші види народного мистецтва, мали регіональні відмінності. Сьогодні техніку виготовлення витинанок успішно використовують для оздоблення книг, журналів, вітальних листівок, а узори, притаманні витинанці, навіть зображають на одязі.
  До нас в бібліотеку  на майстер-клас «Усміхається сонцю весна»  завітали школярі. Прослухавши розповідь про українську витинанку, історію її виникнення, застосування
витинанок та легенду про появу витинанок в Україні, бібліотекар запропонувала дітям власноруч вирізати весняну витинанку.
Під час заняття діти залюбки  опановували нові елементи: виготовляли квіти, пташечки, щедрики, метелики і ін.  Працюючи над створенням витинанок  діти звернули увагу, що витинанка є безмежним полем для фантазії автора. Тож не дивно, що
кожен учасник мав можливість проявити власну креативність та додати унікальних рис.
Дитячими витворами були прикрашені вікна нашої книгозбірні, створюючи всім весняний настрій.


 
Легенда про появу в Україні витинанок. 
 Колись у давнину в одному українському селі ввечері сиділа біля хати дівчина і мріяла про свого нареченого, який давно пішов у далеку країну і не повертався. Раптом затріпотів біля неї голуб і сів на коліна. Дівчина не сполохалася, бо то був їхній птах. Він прилетів здалеку. Його
Дівчина довго думала: «Яку б це відповідь дати?». Потім зайшла до хати, взяла ножиці та папір і почала витинати візерунок. І як розгорнула папір, то побачила гарну-прегарну витинанку. Вона і незчулася, як це в неї просто вийшло. Прив’язала витинанку-звісточку до голуба, і він поніс її в далекий край коханому. Коли ж наречений повертався додому, він мав цю витинанку з собою, і як заходив у село, то всім показував її. Люди дивувалися чарівному візерунку. І там, де хлопець проходив, всі почали витинати таку ж красу. Так в Україні з’явилися витинанки.


четвер, 7 березня 2019 р.

Книгоманія повертається



 РОЗШУКУЮТЬСЯ КНИГОМАНИ-СУПЕРЧИТАЧІ В УСІХ КУТОЧКАХ УКРАЇНИ! 1 лютого стартував 15 Всеукраїнський конкурс дитячого читання «Книгоманія» для учнів 7 класів. «Основна ідея «Книгоманії» – популяризація читання. Цей конкурс дає можливість його учасникам здобути перемогу не завдяки особливим  талантам і здібностям, а тільки завдяки систематичному читанню.
"Учасники і переможці конкурсу мають можливість переконатися в тому, що вони не самотні у своїх літературних уподобаннях та подискутувати про улюблені книжки. І найголовніше – ми хочемо, щоб кожна прочитана книжка стала для дитини захопливою подорожжю у цікавий та новий світ», – повідомляють організатори Конкурсу. «Проведення конкурсу дало можливість громадськості повернутися обличчям до проблеми читання сучасних дітей та підлітків, а юним користувачам бібліотек – перечитати свої улюблені твори та познайомитися з новими найкращими зразками української та
світової літератури для дітей, проявити  знання рідної мови та вміння вдумливо читати, сприяло розвитку пам’яті та формуванню навичок самостійної роботи з книгою», – поділилась враженнями від конкурсу Таїсія Манжула, директорка Кіровоградської обласної бібліотеки для дітей. Упродовж 3-х місяців учасники читатимуть книжки, розповідатимуть про них, змагаючись з іншими книгоманами і, врешті, здобудуть титул «Суперчитач України». Винагородою за перемогу стане поїздка до Львова на Фестиваль дитячого читання «Книгоманія-2019», який відбудеться 17-19 травня.

Конкурс проводиться у три етапи:
Перший етап (відбірковий) триває до 15 березня
Другий етап триває до 12 квітня
Третій етап триває до 26 квітня  
У кожному місті – обласному центрі та області журі обере Суперчитача України.  .
На Суперчитачів чекає урочиста Церемонія нагородження, зустрічі з улюбленими авторами та ровесниками-книгоманами, знайомство з історією та культурою Львова – Міста літератури ЮНЕСКО, цікаві пригоди на Дитячому форумі та Фестивалі дитячого читання “Книгоманія”. Також для переможців другого етапу Генеральний партнер Конкурсу ПАТ “КРЕДОБАНК” підготував спеціальний конкурс “Читаємо з Kredobank”, переможець якого отримає приз – подорож до Варшави!
Вперше для учасників Конкурсу та всіх небайдужих до дитячої літератури та промоції дитячого читання у фейсбуці створено окрему відкриту спільноту – Таємне товариство Книгоманів. Долучитися до групи можна за посиланням: bit.ly/knyhomania_2019. У цій спільності буде розміщено  інформацію про перебіг Книгоманії-2019, цікаві та корисні факти про читання, книжки та авторів, а також відбудуться різноманітні конкурси та голосування.

Довідка:
Всеукраїнський конкурс дитячого читання «Книгоманія» проводиться з 2005 року. Всього у Конкурсі за роки проведення взяло участь понад 1 мільйон школярів з усіх областей України. Конкурс відбувся у 376 районах, 141 місті, понад 8600 школах та у 880 дитячих і сільських бібліотеках. Загалом на Фестивалі “Книгоманія” у Львові побував 791 переможець з усіх областей України.
Ознайомитися з детальним умовами конкурсу можна на сайті
bit.ly/info_knygomaniya2019
Отже, якщо ви учні 7-го класу і хочете взяти участь в Книгоманії – гайда до найближчої бібліотеки! Ми чекаємо на вас!

понеділок, 25 лютого 2019 р.

Безсмертна дочка Прометея


25 лютого, виповнюється 148 років від дня народження геніальної української поетеси та активної громадської діячки Лесі Українки. Завдяки щирій відданості рідній країні її ім'я стало одним із символів української держави. Леся Українка, справжнє ім’я якої Лариса Косач-Квітка, народилася у Новограді-Волинському 25 лютого 1871 року. Її мати була відомою у той час письменницею Оленою Пчілкою, тому й сама дівчинка змалку була поглинена світом літератури та творчості.
Вже в 5 років вона почала самостійно писати п’єси, а в 8 – написала свій перший вірш. Лариса вивчила декілька іноземних мов. Але в 10 років у дівчинки почалися серйозні проблеми зі здоров’ям: у неї діагностували туберкульоз кісток. Із цієї причини довелося поставити хрест на музичній кар’єрі. У 1911 році вийшла драма-феєрія «Лісова пісня», яка вважається одним з кращих творів Лесі Українки.
Найбільш примітними темами у її творах були свобода, любов і природа. Письменниця створювала тонкі й ранимі образи з притаманною їй музикальністю слова. З’явившись на  рубежі  двох століть і двох епох, ця творчість стала однією з вершин української літератури.  Ім’я поетеси  овіяне і сьогодні всенародною любов’ю. Це була людина виняткової мужності і принциповості, духовної краси і мистецького обдарування. ЇЇ талант виявився у багатьох різновидах літературної праці – поезії, драматургії, прозі, літературній критиці  і публіцистиці, перекладацькій роботі і фольклористиці. Як сказав Іван Франко: «Це талант наскрізь мужній, хоч не позбавлений жіночої грації і ніжності…
ЇЇ поезія – то огнисте оскарження того гніту  сваволі, під яким стогне Україна».
Особливою, іскрометною любов’ю серце Лесі горіло до рідної України. Жила вона Україною, боролась за Україну, творила, виливала своє слово для України. Все життя поетеса була борцем, воїном, що начертав на своєму щиті слова «Умру –Не здамся». Донька Прометея несла вогонь поезії, цю іскру
Божу за життя людям,
несе і зараз, устами нашими, її потомків. Останні роки життя Лариси пройшли в постійних подорожах на лікування до Єгипту й Кавказу. Тут вона працювала над зібранням фольклору, інтенсивно опрацьовувала попередні свої твори. Але з кожним днем стан Лесі Українки погіршувався. 1 серпня 1913 року в Сурамі (Грузія) у віці 42 років поетеса покинула цей світ. Похована на Байковому кладовищі в Києві.
  Відкрити для себе Лесю Українку, ближче познайомитися з творчою діяльністю, особистим життям видатної української поетеси читачам нашої бібліотеки пропонує книжкова виставка «Леся Українка – поетична квітка України», яка  являє собою добірку найкращих книжок - авторських творів поетеси та книг, присвячених її життю та творчості. На сторінках книжок - образи людей з красивим і щедрим серцем та героїчною і печальною долею,
окрилених героїв, в яких пломеніє вогонь, дарований людині Прометеєм. Леся Українка досягла значних літературних результатів у поезії, драматургії та прозі. Винятково велике значення її творчості в історії української літератури полягає в тому, що вона збагатила українську поезію новими темами й мотивами: досконало володіючи катренами й октавами, сонетами і оригінальними строфічними будовами, використовуючи гекзаметр, верлібр, п'ятистоповий вірш, вона збагатила строфіку, ритміку й метрику української поезії. Поетичне слово Лесі Українки - це найгостріша зброя в
боротьбі за визволення нашого народу, а рівночасно, це немов євшан-зілля, що чарує своєю красою і особливим ароматом рідної України, що будятьу нас найкращі почуття щирої любові до свого народу і до рідної землі.




пʼятниця, 22 лютого 2019 р.

Мова – то серце народу

 

Українська наша мова,
Як багато в цьому слові:
Голосиста і пісенна,
І святкова, і буденна.
Гармонійна, дзвінкоплинна,
Насолода щохвилинна.
Невмируща, повна сили
Поколінь, які зростили.
Наша гордість і знамено,
Наше серце, наше кредо. 
Н. Кішовар


Українська мова — це безмежний океан. Вона мелодійна, як пісня солов’я, прекрасна й барвиста, наче дощова веселка. Не можна ходити по рідній землі, не чаруючись виплеканою народом у віках рідною мовою.
Саме завдяки їй ми можемо порозумітися, переказати свої почуття, переживання. За допомогою мови ми бережемо свою історію, передаємо нащадкам неоціненні скарби свого минулого і сучасного. Тому, щорічно, 21-го лютого ми відзначаємо Міжнародний день рідної мови. Це свято досить молоде. Воно було запроваджено у листопаді 1999 року згідно тридцятої сесії Генеральної конференції ЮНЕСКО з метою захисту мовної й культурної багатоманітності. Історія свята, на жаль, має трагічний початок.

21 лютого 1952 року у Бангладеш (Східний Пакистан) пакистанська влада жорстоко придушила демонстрацію людей, які виражали свій протест проти урядової заборони на використання в країні своєї рідної — бенгальської, мови. Відтоді кожного року Бангладеш відзначає день полеглих за рідну мову. Саме за пропозицією цієї країни ЮНЕСКО проголосило 21
лютого Міжнародним днем рідної мови. А починаючи з 21 лютого 2000 року, цей день відзначаємо і ми, українці.
Мова – це історія народу, його світогляд, інтелектуальний та духовний результат кількатисячолітньої еволюції кожного етносу. Без своєї мови, своєї самобутньої культури немає народу. Українська мова, як і сама Україна — наче
коштовний діамант — багатогранна, неповторна... Скільки у нас діалектів, скільки говірок та балáчок, скільки файних і маловідомих слів; скільки значень та синонімів може бути у одного лиш слова; скільки лагідності в нашій українській мові
. Мова – духовний скарб нації. Це не просто засіб людського спілкування, це те, що живе
в наших серцях.
Нам треба плекати кожне слово рідної мови, передане нам у спадок від пращурів, вивчати, розвивати, берегти свою мову, бо без неї народ  перестає бути самостійним, незалежним і багатим. Втрата мови – то втрата самобутності. „Нації вмирають не від інфаркту. Спочатку їм відбирає мову...“ – так говорить совість нашого народу – Ліна Костенко. До Міжнародного Дня рідної мови в нашій бібліотеці була презентована виставка – мовна мозаїка «Одягни свою мову в красиві слова, щоб вона, наче квітка розцвіла», на якій були представлені книги з історії та розвитку  української мови, довідники та художні книги, в яких змальовану красу нашої
солов’їної.
За весь час свого існування українська мова теж зазнавала злети і падіння. Тож шануйте і любіть рідну мову, шануймо і розвиваймо, дбаймо про її чистоту і красу.. Збережімо її в усій чудовій красі для себе й наступних поколінь!
Збережемо українську мову — збережемо Україну!