Ми живемо на
планеті,
Де безліч
істот живих.
Комахи,
птахи і звірі –
Щодня
зустрічаємо їх.
Але до
людини найближчі
Собаки і –
як не крути –
Пухнасті,
хвостаті, смугасті
Чи, може, й
трьохмасні – коти.
Бувають в
нас дні буденні,
Буває,
приходять свята.
Сьогодні у
нас теж свято
Яке, запитаєте?
День кота!
К.Булах
Ось,
нарешті, настав справжній котячий місяць березень! Мало знайдеться в світі людей,
байдужих до цих милих, грайливих, ласкавих і дуже розумних домашніх тварин.
Йдеться, звичайно ж, про котиків. Любов до них виявилася настільки
сильною, що для пухнастих улюбленців навіть окреме свято вигадали — Всесвітній день котів.
А відзначаємо ми його щороку 1
березня, в перший день весни.Ці милі, по більшості пухнасті і ласкаві тварини, давно і по праву
заслужили у людей повагу й любов. Кішка супроводжує людину на землі напевно від
самого початку історії людської цивілізації. Вона може бути вимоглива до себе і
до оточуючих, проте завжди дотримується якихось, притаманних тільки їй одній,
власних правил поведінки, які і досі дивують нас день у день.Кажуть, що кішки
лікують від хвороб, допомагають позбутися поганого самопочуття, та ще й мишей
ловлять. Про те, чому кішок добре тримати вдома, можна говорити довго. Особливо
з тими, в кого вони вже є. За даними Ліонського
університету в світі близько
400 мільйонів домашніх котів. Коти – легендарні особистості. Про них існує
чимало повір’їв. Подейкують, що коти мають цілих дев’ять життів! При чому, всі
коти вміють правильно себе поводити при падінні: спочатку вирівнюється голова,
потім спина, потім ноги, а в кінці спина, вигинається, щоб пом’якшити
приземлення. Кішка – перший гість у новому будинку. Здавна існував звичай,
згідно якого, перш ніж увійти в новий будинок, туди треба пустити кішку. Вірили
і в «метеорологічні» властивості кішки: якщо вона спить в найтеплішому місці
будинку – варто очікувати похолодання, шкребе підлогу – до сильного вітру; кіт
вмивається і вилизує лапки – погода найближчими днями буде теплою і сонячною;
чхає – до дощу.
Котики
здавна привертають увагу митців та письменників і нерідко опиняються серед персонажів
казок та оповідок для дітей. Красиві та вправні, розумні й кмітливі коти
захоплюють і чарують малюків та їхніх батьків, а чарівники-автори не
втомлюються вигадувати історії про пригоди пухнастиків. В Україні кіт завжди був
повноправним господарем-мисливцем
у хліві, помічником селянина. Для нього
завжди знаходився і теплий куток у хаті, і кухоль молока. Із усіх свійських
тварин лише кіт має найбільшу свободу дій. Іде і приходить куди і коли захоче,
живе за власним розрахунком. Коти давно дружать з людьми, але ніколи не
втрачають своєї незалежності.
Котом ніколи не лякали маленьких дітей.
Навпаки, скільки казок, віршів та колисанок складено про котика! „Котик і півник”,
„Пан Коцький”, „Кіт у чоботях” – ось лише деякі з улюблених казок відомих нам з
раннього дитинства. От і серед українських книжкових видань котяча тема користується попитом і,
буквально, виграває всіма барвами та породами. А в нас сьогодні котики були повсюди. В книжках і біля них, на полицях і столах і, навіть, на шапці в нашої наймолодшої читачки, яка дуже любить котиків і слухати про них. Адже нашій бібліотеці є чимало книжок про
вусатих і хвостатих, які представлені на
виставці – настрої
«Про вусатих і хвостатих, сіро-буро-рудуватих», де кожний малюк знайде собі милого пухнастого муркотика та дізнається багато цікавого
про чотирилапих улюбленців. Всесвітній день котів — це ще один
привід попестити свого улюбленого домашнього вихованця, адже всі коти без винятку
дуже люблять ласку і тепло та прочитати
твори, присвячені
цим вусатим і хвостатим створінням. Ось декілька «котячих»
віршів. Читаймо разом з своїми пухнастиками. Няв!
Іде кіт через лід
Іде кіт через лід
Чорнолапо на обід.
Коли чує він: зима
Його біла підзива.
— Ти чого йдеш через лід
І лишаєш чорний слід?
— Бо я чорний, — каже кіт, —Я лишаю чорний слід.
Коли ж біла ти сама,
То білій тут дотемна.
І пішов кіт через лід
Чорнолапо на обід.
Стала зимонька сумна:
За котом ішла весна!
Котик, котик,
золотий животик,
а хвостик залізний —
не ходи нам пізно!
Не буди ще з ночі
нам медвяні очі,
медом, соне, ти
очі нам масти.
Будемо ми спати,
а мати співати.
І ти, наш коточку,
задрімай в куточку.
Микола Вінграновський
КИЦЯ МУРКА
Киця Мурка
Все муркоче.
На подушці
Спати хоче.
Каже дівчинка
Маленька:
— В тебе лапка є
Пухленька!
Підклади
Під вушко,
Буде, як Подушка!
Бо подушечка
Моя
Має квіти
По краях.
Ти, як ляжеш
Спати,
Можеш їх
Прим'яти!
Ганна Чубач
КОТИК РОМЧИК
Котик Ромчик йде по хаті,
Він збудить не хоче Каті.
Тихо в ліжко заглядає,
Біля ніжок спать лягає.
Кіт сіренький, кіт смирненький,
Муркотить. Він ще маленький.
Не ворушиться. Муркоче...
Бо Катруся спати хоче.
Спить маля. А Ромка слуха.
Піднімає білі вуха. . .
Що — прокинулась? Невже?
Сон дитині стереже.
Варвара Гринько
КОТИК
Скочив котик,
Сів на плотик.
Миє ротик
І животик.
Він біленький
І чистенький, -
Гарний Мурчик
мій маленький.
Марійка Підгірянка
МУРМУРНЯВСЬКА МОВА
Я цікаву мову знаю.
– А яку? – спитаєш
ти.
Ту, що нею розмовляють
В цілім світі всі коти.
Не японська, не
іспанська,
Мова дуже ця проста.
Дуже гарна мурмурнявська
Мова нашого кота.
«Няв» – це значить «хочу
їсти»,
«Няв-няв-няв» – «іду
гулять»,
«Мур» – «на ручки хочу
сісти».
«Мур-мур-мур» – «лягаю
спать».
Щоб несли коти і киці
Радість, затишок у дім,
Мурмурнявську мову вчити
Треба змалку нам усім.
Є. Сталкіна
КОТИК
Я маленький сірий котик,
Мама зве мене Муркотик,
А на вулиці хлоп’ята
Звуть мене Мурко-вусатий.
Всі зі мною люблять
грати,
Коли вийду я із хати,
Мушу бігати, стрибати,
Спинку гнучно випинати.
А мені б лиш на віконці
Спать, де гріє ніжне
сонце
Й жовтим зайчиком стрибає
По мені, а я – дрімаю…
М.Скрипець
КОТИК-НЕЧИПУРА
Кіт у дощ в город
пустився,
Заросився, забруднився.
Ніг не встиг повитирати
І мерщій побіг до хати.
Ми кота причепурили,
Потім добре насварили,
Ще й нам’яли вуха трішки
–
Витирати треба ніжки!
Василь Шевчук
СПРИТНА КИЦЯ
Рано-вранці встала Киця
Та й купила у крамниці
Черевички, рукавиці,
І намисто, і спідницю.
А ледащо Кіт Воркіт
Залишився без чобіт:
День пролежав на канапі,
Аж затерпли в нього лапи.
Андрій Німенко
КОШЕНЯ
Засмутилось кошеня –
Треба в школу йти щодня.
І прикинулось умить,
Що у нього хвіст болить.
Довго думав баранець
І промовив, як мудрець:
– Це хвороба не
проста,
Треба різати хвоста.
Кошеня кричить: «Ніколи!
Краще я піду до школи!»
П. Воронько
