25 лютого 2025 р.

Співоча душа України

 

✍️ 25 лютого 1871 року народилася Леся Українка — славетна поетка, драматургиня, перекладачка і громадська діячка, при народженні Лариса Косач, що увійшла в історію української і європейської літератури під іменем цілого народу. Нродилася у Новограді-Волинському в родині дійсного статського радника, мецената, члена «Старої громади» Петра Косача та Ольги Драгоманової-Косач (письменниці Олени Пчілки). Лариса була другою із шести дітей Косачів. Батько і мати Лесі походили зі шляхти: Петро Косач – із заможного українсько-козацького шляхетства, яке мало власний герб і після ліквідації Гетьманщини отримало права російського дворянства, а Олена Пчілка – із роду Драгоманових, що належав до козацької старшини. Навчання отримала переважно домашнє. Спочатку навчалася за програмою матері (Олена Пчілка взагалі принципово до 5 класу вчила своїх дітей вдома, українською мовою, остерігаючись, щоб російська школа їх не зіпсувала), пізніше окремі вчителі приходили до неї додому, бо через туберкульоз кісток, який діагностували в десятилітньому віці, Леся тривалий час була прикутою до ліжка. Попри це, Леся Українка досконало вивчила з десяток мов, серед яких були французька (французькою володіла краще, ніж російською), німецька, англійська, італійська, польська, болгарська, а також латина і грецька. Через хворобу Леся Українка об’їздила всю Європу, довгий час жила в Італії та Єгипті, три роки прожила в Криму, в Ялті. Любила бувати в театрі та опері (відвідала майже всі найкращі європейські театри), прекрасно розбиралася в європейському мистецтві, скрізь записувалася до найкращих бібліотек, цікавилась новинками літератури та науковими працями. Критикувала «народництво» і всіляко просувала європейські тенденції в українську культуру, стала однією з провісників модернізму в українській літературі. Леся Українка разом з Оленою Пчілкою, Наталею Кобринською, Ольгою Кобилянською та іншими письменницями мала величезний вплив на розвиток феміністичної течії в українській літературі. Її жіночі образи – вільні у своєму виборі, самодостатні, горді та незалежні, що для того часу було абсолютним викликом, особливо на теренах російської імперії. Друкувалася на сторінках започаткованого в 1887 році жіночого альманаху «Перший вінок», біля джерела якого стояли Наталя Кобринська та Олена Пчілка. Підтримувала емансипацію та жіночі рухи, які виступали за більші можливості для жіночої самореалізації. Все її життя було боротьбою: з хворобою, із суспільними догмами, за право бути українкою, мати власну думку, жити своїм розумом, не бути ні від кого залежною. Останні роки прожила в Єгипті та різних містах Грузії, куди переводили по службі її чоловіка, Климента Квітку.
Померла 1 серпня 1913 року в грузинському селищі Сурамі – виснажені хворобою, у неї відмовили нирки. Похована у Києві на Байковому кладовищі біля батька та брата Михайла. До кладовища труну з тілом Лесі Українки несли шестеро жінок.«Леся Українка – поетична квітка України». У день пам'ятної дати у  нашій бібліотеці експонується книжкова виставка - персоналія «Уклін безсмертній славній жінці – величній Лесі Українці», на якій представлені книги про життя та творчість видатної української письменниці.Запрошуємо всіх бажаючих до бібліотеки, відкрити для себе Лесю Українку, ближче познайомитися з її творчою діяльністю.

24 лютого 2025 р.

Єдиний скарб у тебе рідна мова

 

Щороку 21 лютого народи нашої планети святкують День рідної мови. В цей день люди нагадують один одному про те, як важливо берегти рідну мову. Адже мова -   це великий скарб нації. Мову не вигадаєш і не витвориш за рік чи два.

Вона твориться віками, тисячоліттями і творять її люди. Мудро чинить той народ, який вчиться рідної мови у дідів-прадідів, розмовляє нею, пише, співає, думає. І, звичайно, передає її своїм дітям і онукам. Кожен народ має свою мову. Якщо вмирає мова - зникає і сам народ. Тому треба любити рідну мову, берегти й захищати, як найкоштовніший скарб. Ми,  українці - щасливі, бо маємо свою державу -УКРАЇНУ і свою українську мову. Наша мова одна з найрозвиненіших у світі. Вона барвиста, співуча і лагідна. Ми можемо з гідністю пишатися нею перед усім широким світом. Наша мова прекрасна, бо писалася людьми з гарячими серцями: Г. Сковородою, Т. Шевченком, Л. Українкою, І. Франком, П. Тичиною, М. Рильський і багатьма іншими українськими митцями, які прагнули, щоб наша мова огорнула всю Україну. Українську мову забороняли 134 рази різними циркулярами, указами, постановами. Перейменовували наші міста і села, викорінювали технічну, медичну, наукову термінології. Забороняли і знищували історичні факти виникнення української  нації і мови, катували і вбивали українських науковців, літераторів, громадських діячів, які захищали і пропагували свою рідну мову. Попри всі ці жахливі речі, наша мова живе. Ми розмовляємо, пишемо,
співаємо, кохаємо, творимо українською! Хочемо дізнаватись більше про наше коріння, повертати втрачене й відновити пам'ять. Наш народ не одне століття боровся за рідну мову, за те, щоб сьогодні вона була державною. У ці важкі для країни часи коли в Україні іде війна українцям, як ніколи, важливо підтримувати свою рідну мову – словом, віршем, піснею. До цієї дати в бібліотеці створена книжкова викладка «Єдиний скарб у тебе рідна мова». Мета виставки поглибити знання дітям та виховати любов і повагу до української мови, як мови державної та материнської. Тож шануймо і любімо рідну мову, піклуємося про неї, захищаймо, розкриваємо для себе її велич і могутню силу! Та збережімо її для себе і наступних поколінь.