З Днем шахів !!!

Однією із найдревніших у світі вважається гра в шахи. Назва її персидського походження і означає: шах мат - володар помер, а батьківщиною шахів є Індія. Там у V столітті з'явилася попередниця шахів - гра чатуранга. На Русі ж у шахи почали грати приблизно в IX-X ст.

  У тому вигляді як ми їх знаємо, шахи - популярна і досить складна гра. Як одна з найрозповсюдженіших спортивних ігор сучасності, вона поєднує в собі елементи мистецтва (уяви), науки (логічно-точний розрахунок) і спорту. Шахи мають виховне значення: сприяють розвитку концентрації уваги, вміння долати труднощі та планування власних дій, логічно мислити. Оскільки у грі в шахи виявляються особливості людської особистості, вони використовуються у якості моделі наукових досліджень в психології та педагогіці. Також використовуються для моделювання систем штучного інтелекту.

  Починаючи з 1966 року, за рішенням ФІДЕ - Всесвітньої шахової федерації, щорічно 20 липня відзначається Міжнародний день шахів. Цього дня найпалкіші шанувальники гри, найкращі гравці збираються для проведення турнірів і для визначення справжнього гросмейстера. В Україні День шахів - 20 липня - оголошено Постановою Верховної Ради України від 1 листопада 2011 року, враховуючи вагомі досягнення українських шахістів у змаганнях на міжнародному рівні, з метою привернення уваги суспільства, органів державної влади і громадських об'єднань до шахового спорту як високоінтелектуального, доступного і наймасовішого виду спорту, забезпечення державної підтримки і розвитку шахів, примноження потенціалу та популяризації шахів серед молоді, зміцнення міжнародного авторитету України.

  У наш час  шахами захоплюються мільйони людей в усьому світі.

Ми вітаємо всіх шахістів зі святом і бажаємо не просто перемог, а абсолютних тасків! 

Запрошуємо всіх бажаючих до нас в бібліотеку!!!

День української державності!

15 липня – День Української Державності - державне свято, що відзначається щорічно в Україні 15 липня у день хрещення Київської Русі-України, встановлено Указом Президента України № 423/2021 від 24 серпня 2021 року, підписаним під час  урочистостей до 30-ї річниці незалежності України.

Історія українського державотворення засвідчується першими згадками про заснування столиці Давньоруської держави – міста Києва та подіями, пов’язаними з діяльністю князя Київського Володимира. У 988 році він прийняв християнство як державну монорелігію, що стало для України цивілізаційним вибором. Християнство сприяло піднесенню культури, освіти, дало поштовх розвитку кириличної писемності.

Давня Русь успішно долучилася до загальноєвропейського культурно-релігійного простору. Її державотворчі традиції продовжили, зокрема, Галицько-Волинське князівство, Українська козацька держава, Українська Народна Республіка, Західноукраїнська Народна Республіка, Українська Держава гетьмана Павла Скоропадського, Карпатська Україна та сучасна незалежна Україна.

Державність є своєрідним фундаментом, корінням держави.

За визначенням Володимира Винниченка, державність – це устрій усього матеріального і духовного буття цілого народу, комплекс тих інститутів економіки, політики, культури, що діють на території, населеній національним колективом, і зв’язують його в компактну цілість, забезпечують розвиток у сучасному та майбутньому.

В Заболоттівській публічній бібліотеці організовано книжкову виставку, яка  розкриває події, які лягли в історію творення та становлення української державності, висвітлює діяльність її видатних творців.

З Днем  державності наша Україно!!!!!!!!!!!!!!!!!!

  

Українські книги-ювіляри 2024.

205 років драмі Івана Котляревського «Наталка
Полтавка» (1819).

Незважаючи на те, що драма написана 205 років тому, вона досі вражає своєю актуальністю. На перший погляд, автор розповідає просту історію про сільську дівчину, але насправді, в ній стільки щирості та чарівництва, що вам захочеться читати її до самого кінця без зупинки. А головне, що в ньому оспівується чесність, відданість, вірність в дружбі, повагу до батьків та любов, яка перемагає будь-які перешкоди. Цей твір торкнувся тисячі людських сердець по всьому світу та сьогодні входить до обов'язкової шкільної програми.

185 років роману Григорія Квітки-Основ’яненка «Пан Халявський» (1839).

У сатиричному романі «Пан Халявський» висміюється побут українських поміщиків кінця 18 – початку 19 ст. Підстаркуватий український поміщик Трофим Миронович Халявський згадує своє дитинство, батьків, навчання, службу в армії, сватання і поділ спадку між братами. Автор викриває такі характерні для поміщиків риси характеру як лінощі, зосередженість лише на власній ситості, жадібність тощо.

135 років комедії Івана Карпенка-Карого «Сто тисяч» (1889).

Автор висміює хазяїв, для яких багатство стало метою всього життя, а не засобом для існування. Такі люди ладні продати все на світі, навіть щастя власних дітей, аби тільки збільшувати маєтки. Ганяючись за прибутками, Герасим Калитка стає жертвою шахраїв, що грають на його жадобі та отримують від цього велику вигоду. Темою комедії «Сто тисяч» є зображенняжиття селянства в пореформені часи, суспільні явища, що мали місце в 80-90 роках ХІХ століття. Основна думка: автор висміює шахраїв, їх ненаситну жадобу донаживи і сміхом крізь сльози сміється над пороками і змушує людей, мимо їх волі, соромитись своїх лихих учинків.

130 років повісті Ольги Кобилянської «Людина»(1894).

У творі відображені погляди письменниці настановище української жінки у суспільстві. Поява повісті започаткувала етап психологічної української прози.Вводиться нова проблематика та ідеї, зокрема, емансипації та фемінізму. Героїня повісті Олена Ляуфлер – тип нової жінки в українській літературі: вперше створено образ інтелігентки, яка бореться за ім’я і становище людини.

120 років трагікомедії Івана Карпенка-Карого «Житейське море» (1904).

В «Житейському морі» спостерігаємо за сином козака-хлібороба Макара Барильченка – Іваном, який став великим артистом, має люблячу дружину – «тиху пристань», дітей. Та людині не вистачає спокійного життя, тягне на гріховне.

100 років твору Миколи Хвильового «Санаторійна зона» (1924).

Чи сумісні революція та романтика? Безумовно, адже їм обом характерні прагнення до чогось кращого. Твір наскрізь пронизаний болем, смутком та глибоким романтичним трагізмом. Він увібрав у себе всі сумніви та страхи, притаманні тому часу. Автор ніби передбачав наближення репресій та зумів це описати так, що його твір залишається актуальним навіть через 95 років.

205 років драмі Івана Котляревського «НаталкаПолтавка» (1819).

Незважаючи на те, що драма написана 205 років тому, вона досі вражає своєю актуальністю. На перший погляд, автор розповідає просту історію про сільську дівчину, але насправді, в ній стільки щирості та чарівництва, що вам захочеться читати її до самого кінця без зупинки. А головне, що в ньому оспівується чесність, відданість, вірність в дружбі, повагу до батьків та любов, яка перемагає будь-які перешкоди. Цей твір торкнувся тисячі людських сердець по всьому світу та сьогодні входить до обов'язкової шкільної програми.

185 років роману Григорія Квітки-Основ’яненка «ПанХалявський» (1839).

У сатиричному романі «Пан Халявський» висміюється побут українських поміщиків кінця 18 – початку 19 ст. Підстаркуватий український поміщик Трофим Миронович Халявський згадує своє дитинство, батьків, навчання, службу в армії, сватання і поділ спадку між братами. Автор викриває такі характерні для поміщиків риси характеру як лінощі, зосередженість лише на власній ситості, жадібність тощо.

135 років комедії Івана Карпенка-Карого «Сто тисяч» (1889).

Автор висміює хазяїв, для яких багатство стало метою всього життя, а не засобом для існування. Такі люди ладні продати все на світі, навіть щастя власних дітей, аби тільки збільшувати маєтки. Ганяючись за прибутками, Герасим Калитка стає жертвою шахраїв, що грають на його жадобі та отримують від цього велику вигоду. Темою комедії «Сто тисяч» є зображенняжиття селянства в пореформені часи, суспільні явища, що мали місце в 80-90 роках ХІХ століття. Основна думка: автор висміює шахраїв, їх ненаситну жадобу донаживи і сміхом крізь сльози сміється над пороками і змушує людей, мимо їх волі, соромитись своїх лихих учинків.

130 років повісті Ольги Кобилянської «Людина»(1894).

У творі відображені погляди письменниці настановище української жінки у суспільстві. Поява повісті започаткувала етап психологічної української прози.Вводиться нова проблематика та ідеї, зокрема, емансипації та фемінізму. Героїня повісті Олена Ляуфлер – тип нової жінки в українській літературі: вперше створено образ інтелігентки, яка бореться за ім’я і становище людини.

120 років трагікомедії Івана Карпенка-Карого «Житейське море» (1904).

В «Житейському морі» спостерігаємо за сином козака-хлібороба Макара Барильченка – Іваном, який став великим артистом, має люблячу дружину – «тиху пристань», дітей. Та людині не вистачає спокійного життя, тягне на гріховне.

100 років твору Миколи Хвильового «Санаторійна зона» (1924).

Чи сумісні революція та романтика? Безумовно, адже їм обом характерні прагнення до чогось кращого. Твір наскрізь пронизаний болем, смутком та глибоким романтичним трагізмом. Він увібрав у себе всі сумніви та страхи, притаманні тому часу. Автор ніби передбачав наближення репресій та зумів це описати так, що його твір залишається актуальним навіть через 95 років.

100 років виповнюється драмі «97» Миколи Куліша (1924).

Це перша частина трилогії про українське село 1919- 1930 років, яка є трагічним літописом його загибелі. У просторі п’єси зіткнулися дві руйнівні сили: революційний фанатизм та голод, породжений ним. Саме про це з великим болем у душі пише автор. Тут немає політики, а є життя, що існує само по собі, тнезалежно від будь-яких політичних переконань.

100 років роману Володимира Винниченка «Сонячна машина» (1924).

«Сонячна машина» - перший український науково-фантастичний та утопічний роман. У цьому творі Винниченко порушує суспільно-політичні, філософські та морально-етичні проблеми. Авторпоказує процес негативного впливу техніки й науки на людину за умови нераціонального використання нею результатів досягнення.

80 років роману Івана Багряного «Тигролови» 1944).

 Ця книга про непокірних та сміливих людей, які не побоялися вступити у сутичку не тільки з дикою природою, а й з самим життям. Головний герой – людина з залізною волею, якого ніщо не змогло зломити. За любов до своєї батьківщини і за свої вчинки, він став «ворогом народу». Але навіть ставши вигнанцем та перебуваючи за межами батьківщини, він зумів знайти людей, яким також дорогі українські традиції і зустрів свою любов.

70 років кіноповісті Олександра Довженка «Зачарована Десна» (1954).

«Зачарована Десна» - це перша кіноповість в українській літературі; автобіографічна кіноповість, а також спогади Олександра Довженка про своє дитинство на Чернігівщині. Довженко проводить нас дорогою свого життя, особливо дитинства, яке проходило на березі мальовничої Десни. Кіноповість сповнена найтеплішими спогадами, найгарнішими українськими пейзажами і найкращими моментами безтурботного дитинства.

100 років виповнюється драмі «97» Миколи Куліша (1924).

Це перша частина трилогії про українське село 1919- 1930 років, яка є трагічним літописом його загибелі. У просторі п’єси зіткнулися дві руйнівні сили: революційний фанатизм та голод, породжений ним. Саме про це з великим болем у душі пише автор. Тут немає політики, а є життя, що існує само по собі, тнезалежно від будь-яких політичних переконань.

100 років роману Володимира Винниченка «Сонячна машина» (1924).

«Сонячна машина» - перший український науково-фантастичний та утопічний роман. У цьому творі Винниченко порушує суспільно-політичні, філософські та морально-етичні проблеми. Авторпоказує процес негативного впливу техніки й науки на людину за умови нераціонального використання нею результатів досягнення.

80 років роману Івана Багряного «Тигролови» 1944).

 Ця книга про непокірних та сміливих людей, які не побоялися вступити у сутичку не тільки з дикою природою, а й з самим життям. Головний герой – людина з залізною волею, якого ніщо не змогло зломити. За любов до своєї батьківщини і за свої вчинки, він став «ворогом народу». Але навіть ставши вигнанцем та перебуваючи за межами батьківщини, він зумів знайти людей, яким також дорогі українські традиції і зустрів свою любов.

70 років кіноповісті Олександра Довженка «Зачарована Десна» (1954).

«Зачарована Десна» - це перша кіноповість в українській літературі; автобіографічна кіноповість, а також спогади Олександра Довженка про своє дитинство на Чернігівщині. Довженко проводить нас дорогою свого життя, особливо дитинства, яке проходило на березі мальовничої Десни. Кіноповість сповнена найтеплішими спогадами, найгарнішими українськими пейзажами і найкращими моментами безтурботного дитинства.