Українська витинанка - паперове диво

З мистецтвом витинання ми знайомі із самого дитинства. В дитячому садку, в школі, чи з мамою вдома ми старанно вирізали на папері візерунки, а розгортаючи свою роботу, тішилися цікавим малюнкам, які з'являлися в результаті.

Витинанка - це вид давньослов'янського, зокрема українського народного декоративного мистецтва.  Витинанки (від слова витинати — вирізувати) — орнаментальні й фігурні прикраси житла, що ажурно витинають ножицями з білого або кольорового паперу. Українські народні витинанки — яскравий самобутній вид народної декоративної творчості, що

має глибокі й багаті традиції. Витинанкам притаманні силуетне узагальнення зображення, чіткий візерунок, дзеркальна симетрія, лаконізм форми, обмеженість деталей, спокійний, рухомий ритм, логічна відповідність форми, матеріалу й техніки виконання. Витинання відоме українцям ще з давніх-давен. Українські народні паперові витинанки, як прикраси сільських хат, почали використовувати в середині XIX ст. Ними прикрашали вікна, комини, печі, стіни, полиці тощо. Витинанки також поєднували з іншими прикикрасами для дому,

наприклад, із розписами та вишивкою. Сьогодні матеріалом для витинання, як правило, є папір та картон, а раніше використовували й деревину, шкіру, рослини. До стін паперові вироби клеїли знятим (знежиреним) молоком. На жаль, такі роботи з часом втрачали свою свіжість і форму, тож їх

просто викидали, заміняючи новими. Зазвичай на витинанках зображали геометричні та рослинні орнаменти. Траплялися й зображення тварин, предметів побуту, людей. Мистецтво витинання було поширеним всією Україною, проте, найбільш популярним воно було на Прикарпатті, Поділлі та Подніпров'ї. Українські витинанки, як й інші види народного мистецтва, мали регіональні відмінності. Сьогодні техніку виготовлення витинанок успішно використовують для оздоблення книг, журналів, вітальних листівок, а узори, притаманні витинанці, навіть зображають на одязі.

  До нас в бібліотеку  на майстер-клас «Усміхається сонцю весна»  завітали школярі. Прослухавши розповідь про українську витинанку, історію її виникнення, застосування

витинанок, бібліотекар запропонувала дітям власноруч вирізати весняну витинанку.

Під час заняття діти залюбки  опановували нові елементи: виготовляли квіти, пташечки, бедрики, метелики і ін.  Працюючи над створенням витинанок  діти звернули увагу, що витинанка є безмежним полем для фантазії автора. Тож не дивно, що

кожен учасник мав можливість проявити власну креативність та додати унікальних рис.

Дитячими витворами були прикрашені вікна нашої книгозбірні, створюючи всім весняний настрій.

 

Легенда про появу в Україні витинанок. 
 Колись у давнину в одному українському селі ввечері сиділа біля хати дівчина і мріяла про свого нареченого, який давно пішов у далеку країну і не повертався. Раптом затріпотів біля неї голуб і сів на коліна. Дівчина не сполохалася, бо то був їхній птах. Він прилетів здалеку. Його

Дівчина довго думала: «Яку б це відповідь дати?». Потім зайшла до хати, взяла ножиці та папір і почала витинати візерунок. І як розгорнула папір, то побачила гарну-прегарну витинанку. Вона і незчулася, як це в неї просто вийшло. Прив’язала витинанку-звісточку до голуба, і він поніс її в далекий край коханому. Коли ж наречений повертався додому, він мав цю витинанку з собою, і як заходив у село, то всім показував її. Люди дивувалися чарівному візерунку. І там, де хлопець проходив, всі почали витинати таку ж красу. Так в Україні з’явилися витинанки.